Page 20 - 6347

процес носить назву акреції (злипання). Навколо планет, крім Меркурія і
Венери, теж утворюються кільця, а потім супутники.
Меркурій, найближча до Сонця планета, має діаметр менший за
половину земного, губиться в променях Сонця. Космічний зонд «Марінер-10»
в 1974р. визначив, що поверхня цієї планети подібна до місячної, несе на собі
численні кратери – результат метеоритного бомбардування. Через малу силу
тяжіння Меркурій не зміг отримати свою первісну атмосферу.
На Венері атмосфера дуже щільна (в 90 разів більша ніж на Землі) і не
пропускає видимі світлові промені, але прозора для радіохвиль. Радар
«Магеллана» у 1990р. знайшов на поверхні цієї планети, що має температуру
+ 500°С, кратери і вулкани.
Марс для людей був надією знайти там життя. Ще у 1877р. італійський
астроном Скіапареллі передбачав там мережу каналів, які вважав доказом
19
діяльності марсіан. У 1971р. «Марінер-9» не знайшов там ні каналів, ні
марсіан, а лише сухий пейзаж з кратерами, каньйонами і потухлими
вулканами гігантських розмірів. Один із них – гора Олімп – має діаметр 600
км і висоту 21 км. В 1976р. «Вікінг-1» і «Вікінг-2» висадились на Марсі,
пробували виявити живі мікроорганізми, але так нічого і не знайшли.
Юпітер – гігант Сонячної системи, він у 2,5 рази більший за усі планети і
супутники разом взяті. Маса його у 318 разів, а діаметр в 11 разів більші за
земні. Він обертається швидше за усі планети, що викликає сильні вітри в
його атмосфері. Юпітер має тверде ядро. Товщина атмосфери, яка
складається з водню і гелію, 20 000 км. Найбільші супутники Юпітера –
Ганімед, Калісто розмірами близькі до Меркурія, а Іо та Європа – до нашого
Місяця.
Сатурн «окільцьований» величезною кількістю кусків каменю і криги.
Деякі з них зовсім малі, як сніжинки, інші – величезні і сягають кількох
десятків метрів. Ця груда тіл обертається кожна по своїй орбіті на рівні
екватора планети. Ці кам'яні уламки так і не змогли об'єднатись у супутники,
цьому зашкодили гравітаційні сили планети.
Існування планети Нептун було спочатку вирахувано англійцем
Джоном Адамсом і французом Урбеном Левер'є згідно з законом Ньютона.
Потім, у 1846р., астрономи відкрили цю планету. В серпні 1989р. на планету
опустився «Вояжер-2». Атмосфера планети має голубуватий колір, що
пояснюється наявністю метану, і порушується гігантськими циклонами
(велика темна пляма) як і на Юпітері. Через низьку температуру (-213°С)
метан знаходиться у вигляді білих крижаних кристалів, що утворюють хмари
типу земних – пір'їстих.
Уран віддалений від Сонця на 3 мільярди кілометрів. Його вісь
обертання нахилена майже на 90° до площини орбіти. Тому світловий день
тут триває 42 доби, а потім стільки ж ніч. Урану потрібно 84 земні роки, щоб
обернутись довкола Сонця.
Плутон був відкритий лише у 1930р. Його орбіта віддалена від центру
(ексцентрична) і нахилена на 17° по відношенню до орбіт інших планет. Це