Page 52 - 6346

- адміністративний контроль цін (встановлення максимуму чи
мінімуму) на деякі види продукції, наприклад, на відходи, рослинну
чи тваринну сировину, природні ресурси, ін.
Методи непрямого регулювання цін мають у ринковій
економіці значно ширші можливості. Ці методи базуються на
механізмах впливу на рівень цін за допомогою інших інструментів.
Саме вони можуть здійснити, здавалося б, неможливе: зробити
більш чисту продукцію дешевшою для споживача і вигіднішою для
виробника - підвищуючи на неї одночасно і попит, і пропозицію. І
навпаки: створити економічні бар'єри - підвищену ціну споживання
(тиск на попит) і зменшені закупівельні ціни (тиск на пропозицію) -
для екологічно неспроможної продукції.
Кінцевими стратегічними цілями методів непрямого
регулювання цін, таким чином, можна вважати:
1 підвищення рівня цін для споживача на екологічно
несприятливу продукцію, тобто на ті види продукції, виробництво і
споживання яких пов'язане з процесами порушення природного
середовища; можливе одночасне зменшення закупівельних цін
(ціни виробника) на такі види продукції (це обумовлює зниження
вигідності виробництва і споживання продукції);
2 зниження рівня цін споживача на екологічно сприятливу
продукцію, тобто на ті види продукції, які сприяють зниженню
екологічного пресу на різних стадіях виробництва і споживання
продукції, можливе одночасне підвищення закупівельних цін на
такі види продукції, наприклад, на сільгосппродукцію, вирощену
без застосування отрутохімікатів (все це обумовлює підвищення
вигідності виробництва і споживання продукції);
3 створення цінових гарантій вирішення екологічних проблем,
що виникають на різних стадіях життєвого циклу виробу;
прикладами подібного механізму дії цін є: використання заставних
цін на тару (гарантують організований збір тари після використання
продукції); включення в ціну продукції вартості її утилізації після
використання (подібний захід передбачений, наприклад, для
пластикового посуду) та ін.
12. Сприяння/обмеження на ринку (англ. - promotion/
restriction at a market; рос. - содействие/ограничения на рьін-ке). Це
комплекс організаційних заходів, який дозволяє надати додаткові
економічні переваги екологічно орієнтованим суб'єктам або
створити економічні обмеження екологічно несприятливим
господарникам, як правило, без прямого фінансового впливу на
інтереси суб'єктів (вилучення доходу або субсидування). Серед
основних напрямків застосування зазначеного виду заходів можна
назвати: