Page 8 - 6332

Природу треба захищати від людини. Червоні і Зелені книги
(1950-1970 рр.).
Захищати треба людину разом з довкіллям (1970 – до нині).
Початок руху за збереження довкілля пов’язують з книгою
-ті
Рейчел Карсон «Мовчазна весна» (США, 60 роки ХХ ст..).
1972-конференція ООН у Стокгольмі з навколишнього
середовища.
1972 – публікація Римським клубом концепцій «Межі
зростання» про обмеженість природних ресурсів.
1989 – доповідь Комісії ООН з довкілля (ЮНЕП) «Наше
спільне майбутнє» під керівництвом прем’єр-міністра Норвегії Гру
Брундландт: «Збалансований розвиток – це розвиток, що не
призводить до деградаційних змін у навколишньому природному
середовищі».
80 -ті роки – загострення кризи і протиріч між багатою
Північчю (Північна Америка, Європа, Японія) і бідним Півднем:
ідея «золотого мільярда».
1992 – Конференція ООН з довкілля і сталого розвитку у Ріо-
де-Жанейро, «Порядок денний на XXI століття», участь України (І.
Плющ).
1997 – Кіотський протокол.
2002 – Всесвітній самміт у Йоганнесбурзі (ПАР) зі стійкого
розвитку.
2003 – Форум «Довкілля для Європи» у Києві.
Визначення екології
Вперше термін «екологія» (від грец. ойкос – житло,
місцеперебування та логос – наука) запропонував у 1866р.
німецький вчений Ернест Геккель, як взаємовідносини рослин і
тварин між собою і з навколишнім середовищем.
Згодом екологія із чисто біологічної дисципліни значно
розширила свій зміст і стала системною наукою про
взаємовідносини людини, природи і господарства. Екологія
об’єднує знання багатьох класичних дисциплін – географії, геології,
хімії, фізики, біології, соціології, економіки, теології і т.д. На Заході
екологія залишилась у лоні біологічних наук, чого вимагають і наші
біологи, а те, що у нас називається екологією в новому розумінні,
визначають як інвайронментологію (environment – довкілля), тобто
науку про навколишнє середовище з людиною і господарством.

8