Page 42 - 6329

41
Це має бути тривалий еволюційний законотворчий процес,
спрямований на реалізацію Стратегії розвитку держави на
найближчу і віддалену перспективу. Стратегія розвитку – це
рамковий документ для відповідних нормативних і законодавчих
актів, а тому Стратегія повинна мати ранг закону. У цьому контексті
передчасним є прийняття наприкінці 1999р. Верховною Радою
України Закону України «Про Конвенцію сталого розвитку
населених пунктів».
Стратегія має ґрунтуватися на необхідності збереження й
відновлення природного навколишнього середовища, заощадливого,
по-господарськи дбайливого використання природних ресурсів,
гармонійного поєднання економічних, соціальних і екологічних
завдань з наданням переваги останнім.
Стратегічні напрямки та завдання мають конкретизуватися в
систематизованих і взаємоузгоджених планах і програмах дій на
державному, регіональному й місцевому рівнях з урахуванням
реального стану справ у поточному періоді. Необхідно чітко
узгодити відповідні документи регіонального й місцевого
підпорядкування і документи національного рівня.
Потрібно оновити закони, що стосуються безпосередньо
довкілля і його елементів: атмосфери, гідросфери, ґрунту, надр,
рослинного і тваринного світу. Щодо кожного з цих елементів треба
передбачити такі аспекти, як оцінка поточного стану, прогнозування
його змін, визначення необхідних нормативів і санкцій за їх
порушення, правил менеджменту природокористування.
Вкрай важливим є реалізація у правовому полі України міжна-
родних угод і конвенцій, що стосуються проблем екології та стійко-
го розвитку. Окрім раніше зазначених документів «РІО-92» та
«РІО+5» найважливішими тут є:
• Рамкова Конвенція ООН про зміну клімату та Кіотський
протокол;
• Віденська Конвенція про охорону озонового шару та
Монреальський протокол про речовини, ще руйнують озоновий
шар;
• Конвенція про біотичне різноманіття;
• Орхуська Конвенція «Про доступ до інформації, участь
громадськості у процесі прийняття рішень і доступ до правосудця з
питань, що стосуються навколишнього середовища».