Page 26 - 6329
P. 26

25
           Кременчуці  –  33  %,  у  Вінницькій  області  –  30  %,  схожа  ситуація
           спостерігається  по  всій  Україні.  Усього  45  %  населення  України
           споживає  питну  воду,  яка  не  відповідає  стандартам  якості,  що
           прийняті  ще  в  1982  р.  і  далекі  за  вимогами  порівняно  з
           європейськими.  Рівень  понад  5  ГДК  (гранично  допустимі
           концентрації,  при  яких  відбуваються  шкідливі  біохімічні  та
           фізіологічні зміни в організмі) у підземних водах першого водонос-
           ного горизонту, з якого живляться колодязі,  – звичайне явище для
           півдня України.
                Незважаючи  на  складний  екологічний  стан  у  багатьох
           регіонах,  інвестиції  у  природоохоронне  будівництво  скорочуються
           (у 1998 р. освоєно в 2,7 рази менше капіталовкладень, ніж у 1990 р.).
           У загальному обсязі частка природоохоронних капіталовкладень не
           перевищує 2 %.
                Якщо в 1998 р. частка асигнувань на охорону навколишнього
           природного  середовища  у  видатках  зведеного  бюджету  становила
           0,21  %  всіх  видатків  і  0,07%  ВВП,  то  на  1999  р.  намічалося  вже
           відповідно  0,18  і  0,05  %.  Водночас  надходження  від  екологічних
           платежів  і  податків  за  користування  природними  ресурсами  в
           дохідній  частині  бюджету  мали  становити  майже  12  %,  а  частка
           природного  капіталу  у  складі  національного  багатства  країни  –
           54 %.
                Частка  всіх  природоохоронних  витрат,  як  показують
           розрахунки,  протягом  1996-1998  pp.  перебувала  в  межах  0,3-0,4%
           ВВП.  Це  безпрецедентно  низький  рівень,  особливо  враховуючи
           низьку  абсолютну  величину  ВВП  на  душу  населення.  Його  не
           можна  виправдати  навіть  кризовою  економічною  ситуацією.  У
           більшості  країн  Східної  Європи  частка  природоохоронних  витрат
           коливається  в  межах  1,5-4  %  ВВП,  а  показник  ВВП  на  душу
           населення перевищує український у 2-10і більше разів.
                Кожне  суспільство  засновує  свої  системи  життєзабезпечення
           на  властивому  йому  природно-ресурсному  потенціалі  (ПРП)  і  у
           властивий для нього спосіб облаштовує середовище свого    існуван-
           ня  –  творить  свою  ойкумену.  Усі  ресурси,  крім  території,  мають
           властивість перерозподілятися. І лише територія – це такий ресурс,
           який є або його немає, тобто він не транспортується. В усіх інших
           випадках,  коли  комусь  чогось  бракує,  наприклад  суми  активних
           температур для вирощування збіжжя в достатній кількості, можна у
           встановленому    порядку  «підключитися» до чужого   фотосинтезу,
   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31