Page 21 - 6329

20
культури (у широкому розумінні), моралі, духовності народу.
▪ Для успішної реалізації ідей стійкого екологічно безпечного
розвитку в кожній державі має бути створена належна управлінська
структура.
Перехід до суспільства стійкого розвитку потребує
встановлення й настійного використання законів і правил Природи,
що мають об'єктивний всеохоплюючий характер і діють незалежно
від волі людини. До таких законів Природи належать екологічні
закони, що діють на всіх рівнях екологічної організації – від
організму до людського суспільства і біосфери включно.
▲ Закон бумерангу, або зворотного зв'язку, у
взаємовідносинах людини і біосфери(Б. Коммонера): будь-яке
втручання у природні системи зумовлює ланцюг змін, як правило,
неочікуваних і небажаних.
▲ Закон обмеження експлуатації (перетворення) природних
систем: раціональне й продуктивне здійснення господарських
проектів можливе лише в певних межах (зонах оптимуму), вихід за
які призводить до екологічних і соціально-економічних втрат; з
навколишнього середовища не можна взяти більше, ніж воно може
дати, а брати слід менше; діяльність людини не повинна призводити
до порушення динамічної рівноваги у природі, а будь-які збурення
мають бути компенсовані.
▲ Закон зменшення віддачі (Т. Мальтуса): енерговкладення в
агроекосистеми не забезпечує пропорційного збільшення
продуктивності цих систем; співвідношення енерговитрат у
сільському господарстві та енергії, одержаної при цьому у вигляді
врожаю в США у1910 p., було 1:1, а з 70-х років XX ст. – 10:1; у
колишньому СРСР це співвідношення становило 30:1.
▲ Закон спільної дії факторів або закон синергізму (Е.
Мітчерліха): взаємодія сукупності факторів у системі посилюється
порівняно з незалежним впливом кожного фактора окремо.
▲ Закон обмеженості природних ресурсів: природно-
ресурсний потенціал у процесі історичного поступу людства
виснажується.
▲ Закон незамінності екологічних факторів: один
екологічний фактор не можна замінити іншим без шкоди для
екосистеми.
▲ Закон віддаленої перспективи (Б. Ерліха): небезпечним для
всього живого є уявлення про те, що до уваги слід брати лише