Page 21 - 6328

добровільно виробити «правила руху», яких вони потім будуть
неухильно дотримуватись і, крім того, мають делегувати наділені
диспетчерськими функціями органи, рішення яких будуть
обов'язкові для всіх. Подібним чином відбувається формування
системи управління республік, мешканці яких об'єднуються
навколо спільної ідеї або перед обличчям небезпеки. Для мешканців
«екологічної республіки» Земля спільною метою є збереження
стійкого, рівноважного стану екосистеми, а загальною небезпекою -
небезпека втратити такий стан.
Принцип «спільної ковдри». На глобальному рівні йдеться
про збереження природних факторів планети: озонового шару,
клімату; біологічного різноманіття, кисневого балансу, ін. На
регіональному рівні: між кількома країнами, адміністративними
підрозділами всередині країни -економічні (торговельні) угоди
мають передбачати дбайливе відношення до спільних екосистем:
морів, озер, лісів, боліт, річок, ін.
Принцип «неекспортування екологічних проблем». Даний
принцип є основним при регулюванні трансграничних екологічних
проблем. Кордон, що пролягає між країнами, заважає виробленню
єдиної політики водокористування, перетворюючись у нездоланний
бар'єр на шляху вирішення екологічної проблеми.
Принцип «екологічної еквівалентності». Регіон, виробляючи
продукцію, внаслідок трансграничного забруднення (повітря або
водного джерела) завдає економічної шкоди сусідам. Або навпаки:
регіон випускає в себе продукцію, виробництво якої пов'язане з
інтенсивним впливом на природу; при цьому регіон-виробник
«залишає» в себе економічний збиток, продаючи споживачеві
екологічно чисту продукцію. Втім, можна назвати і третій випадок:
регіон, маючи на своїй території природні об'єкти (болота, тропічні
ліси, верхів'я рік), що мають важливе значення і для інших регіонів,
змушений для збереження цих об'єктів стримувати свій
економічний розвиток, несучи відповідні витрати. Цілком очевидно,
що у всіх трьох випадках необхідні економічні заходи для захисту
інтересів регіонів, змушених нести тягар екологічних втрат. У
першому випадку це може бути податок на трансграничний
перенос, у другому випадку питання може бути вирішене
корегуванням цін на величину збиткоємності продукції, у третьому
-очевидно, зацікавлені регіони мають «у складчину» компенсувати
регіонові, відповідальному за відтворення або збереження
природних об'єктів, необхідні для цього витрати, а також втрачену
вигоду.
Принцип «індивідуальності співтовариств». Тут немає
суперечності з декларованим вище принципом «єдності
інструментарію». При зіставленні методичної бази