Page 83 - 6324

низьколегованих сталей за будь-якого способу клепання
нагрівають до 1000...1100 °С. Далі заклепки встановлюють у
отвори, осаджують стержень і формують замикальну
головку. Тобто деформування заклепок здійснюють при
високих температурах, коли матеріал перебуває у
пластичному стані. Охолоджуючись, заклепка вкорочується,
стискаючи тим самим пакет. Як наслідок, між окремими
з'єднуваними елементами виникають суттєві сили тертя, що
поліпшують роботу з'єднання на зсув. Для отримання
якнайбільших сил тертя дуже важливо витримати заклепку
під тиском клепальної'скоби чи ударами клепального
молотка до температури, нижчої від температури розпаду
аустеніту (600...650 °С), оскільки при переході аустеніту в
ферит об'єм металу збільшується, а це знижує величину
обтиску пакету. При дотриманні цієї умови залишкові
напруження натягу заклепки становлять 120...140 МПа.
У холодному стані заклепки ставлять за звичайних
температур, коли матеріал має значну міцність. Тому для
осаджування стержня і формування замикальної головки
потрібні потужніші клепальні скоби. Натомість не потрібно
нагрівати заклепки і витримувати їх під тиском. Тому
холодне клепання продуктивніше від гарячого. Зусилля
натягу заклепок у цьому випадку менші (близько 20...60
МПа), оскільки виникають лише внаслідок пружної віддачі
з'єднуваних елементів, стиснутих клепальною скобою.
Листи профнастилу з'єднують між собою
комбінованими заклепками діаметром 5 мм, які дають змогу
склепати листи, виконуючи роботи з одного боку
конструкції, при товщині пакету до 3 мм (рис. 3.15, е).
3.2.2 Основні конструктивні вимоги

У межах одного конструктивного елемента
використовують болти чи заклепки однакового діаметра. Для
легких конструкцій рекомендовано діаметри до 20 мм, для
середніх – 20…24 мм, важких – 24..30 мм.

83