Page 16 - 6324

захистом, хоч і дорогим, є покриття сталі шаром стійкого до
корозії металу. Сталеві конструкції цинкують або
покривають алюмінієм. Алюмінієві сплави, що мають
недостатню корозійну стійкість, покривають шаром чистого
алюмінію. Цинк окиснюється значно повільніше, ніж залізо.
Якщо ж цинкова оболонка пошкоджується, то внаслідок
нижчого електричного потенціалу цинк стає анодом. При
електрохімічній корозії завжди насамперед руйнується метал
з нижчим потенціалом (анод). Тобто маємо так зване захисне
анодне покриття. Алюміній має ще нижчий потенціал. Тому
він активніше захищає сталь від руйнування, ніж цинк.
Окрім цього, на поверхні алюмінію виникає щільна плівка
оксидів, яка герметично прилягає до поверхні металу і тим
самим запобігає окисненню як сталі, так і алюмінієвих
сплавів.
В особливо несприятливих умовах (сильно агресивні
середовища, високі температури тощо) доцільно
використовувати спеціальні сталі, які містять домішки, що
підвищують корозійну стійкість. Але при цьому необхідно
зазначити, що зростання обсягів виплавлення легованих
сталей стримується малими запасами легуючих компонентів
у природі та їхньою високою вартістю.
Висока міцність матеріалу зумовлює відносно малі
перерізи елементів конструкцій. Водночас метал володіє
високою теплопровідністю, тому при пожежі несучі
конструкції зі сталі та алюмінієвих сплавів швидко
нагріваються до температури переходу металу в пластичний
стан і настає руйнування. Отже, вогнестійкість металевих
конструкцій незначна, що є одним з їхніх недоліків.
У будівельній практиці вогнестійкість металевих
конструкцій підвищують найчастіше внаслідок ізоляції
конструкції від безпосередньої дії вогню та швидкого
нагрівання, влаштовуючи захисні теплоізоляційні шари з
бетону, особливо з домішками перліту чи вермикуліту,
синтетичних та інших матеріалів, завдяки личкуванню
гіпсокартонними плитами, керамічними виробами тощо.
16