Page 7 - 6317

опадів над зрошуваними полями, мінеральної речовини
через вилуговування гірських порід або їх утворення з
розчинів, органічної речовини як мінералізація гумусу при
осушенні ґрунтів);
6) мобілізація субстанції (води при таненні вічної
мерзлоти, повітря завдяки бризам на берегах великих
водосховищ, мінеральної речовини у вигляді ерозії, абразії,
міграції солей при зрошенні ґрунтів, зрушення блоків
земної кори, що супроводжуються землетрусами, після
заповнення водосховищ і відкачування з надр нафти і газу,
живих організмів (розлякування тварин навколо
промислових об'єктів або, навпаки, їх залучення харчовими
відходами), органічних речовин при оранці, радіоактивних
елементів;
7) іммобілізація субстанції (мінеральних речовин
через осадження річкових наносів в верхньому б'єфі
гідровузлів, захоронення твердих відходів, води у вигляді
заболочування, закачування стічних вод горизонти
гірських порід для підтримки пластового тиску, снігу як
ненавмисне затримання снігу вздовж доріг, органічних
речовин як складування побутових відходів, живих
організмів через застосування пестицидів, гербіцидів,
радіоактивних речовин через захоронення відходів.
Класифікація промислових виробництв за ступенем
екологічної небезпеки для природного середовища
ґрунтується на екологічній оцінці грунтоємності,
ресурсоємності, відходності [1].
Грунтоємність ─ розмір території, яка зайнята
промисловим об’єктом і зоною його впливу на ландшафт.
Питома грунтоємність - розмір земельної площі, необхідної
для виробництва одиниці даної продукції.
Ресурсоємність ─ кількість природних ресурсів, що
вилучаються для виробництва валової продукції. Питома
ресурсоємність - кількість природних ресурсів, що
вилучаються і споживаються, необхідних для виробництва
одиниці кінцевої продукції.
Відходність - матеріальні потоки техногенних
речовин у природу (викиди в атмосферу, стічні води,
сміття, тверді відходи в грунт), яке оцінюють кількістю
речовин, що надходять у одиницях маси або об’єму на
одиницю площі за певний інтервал часу.
7