Page 10 - 6317
P. 10

Екологічний  стандарт  входить  в  систему  правових  актів,
            що  встановлюють  режим  використання  природних
            ресурсів.
                  Стандарти      якості    навколишнього      середовища
            виступають  як  критерії  її  стану  і  визначаються  гранично
            допустимими        нормативами        шкідливих      впливів,
            перевищення яких створює загрозу для здоров'я людини і
            біоти  ландшафту.  Стандарти  якості  навколишнього
            середовища      є   науково     обґрунтованими      гранично
            допустимими  нормативами  стану  компонентів  природи,
            перевищення  яких  створює  загрозу  для  людини,  біоти
            ландшафту,  ландшафту  в  цілому  [1].  Перша  група  -
            санітарно-гігієнічні     нормативи:      норми      гранично
            допустимих  концентрацій  шкідливих  речовин  в  повітрі,
            воді,  ґрунті  (ГДК).  Друга  група  встановлює  вимоги  до
            джерела  шкідливого  впливу.  Це  нормативи  ГДВ  в
            атмосферу і ГДС у водні об'єкти, гранично допустимі рівні
            шкідливих     фізичних     впливів    (шуму,    опромінення,
            радіаційного  впливу  та  ін.),  Дозвіл  на  вивезення  та
            захоронення твердих відходів. Третя група містить норми і
            правила,  що  регламентують  різні  види  діяльності,
            включаючи  використання  ресурсів  і  охорону  природи:
            гранично     допустимі    навантаження      на   навколишнє
            природне  середовище;  регламентування  раціонального
            використання       природних       ресурсів;     дозвіл    на
            землекористування  та  лісокористування;  встановлення
            квот вилову  риби  і  відстрілу  диких  тварин;  будівельні  та
            містобудівні  правила;  нормативи  санітарно-захисних  зон;
            екологічні вимоги до техніки, технології, продукції; вимоги
            до екологічного обґрунтування господарської ліцензування
            екологічної діяльності.
                  Нормування  санітарних  і  захисних  зон  полягає  у
            визначенні  їх  розмірів,  охоронних  функцій  і  режиму
            природокористування.  Санітарно-захисні  зони  являють
            собою смугу (зону) між промисловими підприємствами та
            іншими  джерелами  фізичних,  хімічних,  біологічних
            впливів  на  природне  середовище  і  сельбищними
            територіями.  Тут  забороняється  проживання  людей,
            розміщення  дитячих,  лікувально-оздоровчих  установ,
            парків та спортивних комплексів. Концентрація шкідливих
            викидів на зовнішній межі зони не повинна перевищувати
            ГДК  для  атмосферного  повітря  населених  місць.
                                          10
   5   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15