Page 9 - 6315

– ДСТУ ISO 14001-97. Системи управління
навколишнім середовищем. Склад та опис елементів і
настанов щодо їх застосування;
– ДСТУ 3041-95. Система стандартів у галузі охорони
середовища та раціонального використання ресурсів.
Гідросфера. Використання і охорона води. Терміни та
визначення;
– ДСТУ ISO 14010-97. Настанови щодо екологічного
аудиту. Загальні принципи;
– ДСТУ 2195-99 (ГОСТ 17.9.0.2.-99). Охорона природи.
Поводження з відходами. Технічний паспорт відходу.
Склад, вміст, викладення і правила внесення змін;
– ДСТУ 3911-99 (ГОСТ 17.9.0.1-99). Охорона природи.
Поводження з відходами. Виявлення відходів і подання
інформаційних даних про відходи;
– ДСТУ 3013-95. Система стандартів у галузі охорони
навколишнього середовища та раціонального використання
ресурсів. Гідросфера. Правила контролю та відведення
дощових і снігових стічних вод з територій міст і
промислових підприємств;
– ДСТУ 3812-98. Система стандартів у галузі охорони
навколишнього середовища та раціонального використання
ресурсів. Контроль оперативний стічних вод очисних
споруд міст і промислових підприємств. Загальні
положення.
Головним методом визначення рівнів забруднення є
порівняння фактичної кількості забруднюючих речовин з
нормативними показниками. З цією метою встановлені
гранично допустимі концентрації (ГДК) шкідливих
речовин в атмосферному повітрі, воді й ґрунті та у
харчових продуктах. При встановленні ГДК приймають
найнижчій рівень забруднення на основі санітарно-
гігієнічних норм. Для визначення ГДК використовують
спеціальні дослідницькі тести, а дослідження проводяться
у спеціальних токсикологічних лабораторіях. ГДК
3
3
визначаються у мг/м в атмосферному повітрі, у мг/дм у
воді та мг/кг у ґрунті та продуктах харчування. ГДК
розроблені приблизно для 700 речовин. Для кожного виду
середовища розроблені свої види ГДК:
для повітря:
– ГДКр.з. – робочої зони (простір робочого місця до

9