Page 45 - 6307
P. 45

Лекція 10
                  МІЖНАРОДНІ СТАНДАРТИ ЕКОЛОГІНЧОГО
                            УПРАВЛІННЯ Й АУДИТУ

                Міжнародні      стандарти     екологічного     управління,
           менеджменту  й  аудиту  –  це  регламентовані  міжнародною
           організацією  із  стандартизації  (The  International  Organisation  for
           Standartisation  -  ISO)  порядок,  зміст  робіт  і  документів  у  сфері
           екологічного управління, менеджменту й аудиту.
                У  1992  році  у  Великобританії  з’явився  вид  стандарту  (BS
           7750). Вперше стандартизувалася не наявність шкідливих речовин
           у  матеріалах  чи  компонентах  середовища,  а  технічні  параметри
           машин    на   порядок    управлінської   процедури.   Стандарт
           регламентував:
                - види робіт з екологічного управління;
                - види і зміст необхідних документів;
                - права й обов’язки окремих виконавців;
                - оцінку впливу на навколишнє середовище підприємства чи
           його постачальників;
                - екологічні цілі і завдання підприємства;
                -  аналіз  стадій,  процесів  і  видів  діяльності,  що  можуть
           викликати екодеструкцію;
                -  розробку  програми  дій  з  екологічного  удосконалення  і
           відповідальних за окремі види робіт;
                -    детальні   рекомендації    з    перевірки    (аудиту)
           функціонування системи;
                - системи реєстрації подій;
                - графік внутрішніх і зовнішніх перевірок.
                У  1993  р.  комітет  з  питань  екологічного  менеджменту
           Міжнародного  інституту стандартизації (ISO)  у Женеві розробив
           серію міжнародних стандартів ISO 14000, що регламентує схеми
           екологічного управління й аудиту.
                Система  екологічних  стандартів  ISO  14000  орієнтована  не
           на  кількісні  параметри  (обсяг  викидів,  концентрації  шкідливих
           речовин,  ін.),  не  на  технічні  характеристики  чи  технологічні
           рішення  (наприклад,  використовувати  чи  не  використовувати
           певні технології), а на принцип постійного удосконалення. Згідно
           з  цими  стандартами,  існує  вимога  використовувати  „найкращу
           доступну технологію”.




                                          45
   40   41   42   43   44   45   46   47   48   49   50