Page 25 - 6305

лад і не допустити розповсюдження передових, прогресивних ідей.
Одночасно з соціальним, поліцейсько-бюрократичним посилювався і
національний гніт царського уряду, що проводив в Україні насильницьку
русифікацію. Звернути увагу на посилення гнобительської політики
самодержавства в другій чверті ХІХ ст. Підсумовуючи, слід наголосити, що
російська колоніальна політика будувалася на трьох взаємопов’язаних
принципах: уніфікації, бюрократизації, денаціоналізації.
Відповідь на друге питання доцільно почати з пояснення терміна
“українське національне відродження” кінця ХVІІІ – початку ХХ ст.
Зупинитись на причинах піднесення національних процесів в Україні у ХІХ
ст. Вказати на нижню (80-90-і роки ХVІІІ ст.) та верхню (1914 або 1917 р.)
хронологічні межі українського відродження, наголосивши, що воно
розгорталося двома потоками – однаковими за змістом, паралельними за
напрямком, одночасними в певних хронологічних рамках, але
розмежованими територіально: один протікав на українських землях під
владою Російської імперії, а другий – у складі Австрійської (пізніше –

Австро-Угорської). З’ясувати витоки українського відродження ХІХ ст. в
контексті європейської історії у тісному зв’язку з відродженням інших
слов’янських народів: поширення із Заходу ідей Просвітництва і романтизму,
Великої французької революції 1789-1794 років. Виділити три етапи
національного відродження: 1) етап “збирання спадщини” або наукової
діяльності інтелігенції; 2) стадія організаційна або культурна, поширення
національної свідомості серед простого народу; 3) політичний етап,
формування партійно-політичної структури національного руху, який
виступив під гаслом боротьби за національно-державну незалежність.
Третє питання присвячене діяльності таємних політичних організацій
на Україні у першій чверті ХІХ ст. Зауважимо, що поширення нових західних
інтелектуальних та політичних течій підготувало ґрунт для створення в
Україні таємних політичних товариств. Під впливом ідей Просвітництва
з’являються масонські ложі, які були організаційними формами об’єднання
опозиційно налаштованої еліти. Типовою рисою українського масонства
було переважання в його діяльності інтернаціонального над національним.
Масони виступали за духовне самовдосконалення людей, щоб зробити
суспільство “корисним і приємним для всіх без огляду на соціальне
походження та національну приналежність, насильство, як засіб соціальних
перетворень, заперечувалося. Необхідно охарактеризувати соціальний склад,
утворення і діяльність масонських лож в Україні на початку ХІХ ст. Звернути
увагу на масонів, що в контексті своєї діяльності висували національну
проблему (ложа “Любов до істини” в Полтаві). Окремо розповісти про таємне
“Малоросійське товариство”, яке ставило вже політичні вимоги
самостійності України.
Вивчаючи декабристський рух, слід наголосити, що Україна поряд із
Санкт-Петербургом стала основним полем його поширення. Ядром
декабристського руху в Україні було Правобережжя. Необхідно визначити

25