Page 77 - 6300

музею, передається на зберігання до архівного фонду країни. Слід зазначити,
що комунікаційну функцію в архівних установах виконує їх науково -

довідковий апарат (вторинна документальна інформація – архівні довідники,
міжархівні довідники, міжфондові довідники, архівні описи, путівники по

фондах архіву, огляди архівного фонду, архівні покажчики, архівні каталоги та
ін.). Спільна взаємодія архівів, бібліотек та музеїв сприяє кращій організації

виставкових заходів, які сьогодні є одним із дієвих способів презентації

документної інформації у процесі соціально - комунікативної роботи цих

систем.

Упродовж 90-х рр. ХХ ст.. у світі були здійснені перші спроби створення

електронних архівів. Зокрема, у 1998 р. у Великобританії консорціум «The

Consortium of University Research Libraries» (Консорціум університетських

дослідницьких бібліотек), за участі Національного архіву PRO (Public Records

Office), розробили проект типового електронного архіву CEDARS (the CURL

Exemplars in Digital Archives). Того ж року у Сполучених штатах Америки був

створений перший Національний електронний архів - ERA (Electronic Records

Archives). Новим етапом розбудови електронних архівів стало прийняття у

2003 р. ХХХІІ Генеральною конференцією ЮНЕСКО «Хартії про збереження

цифрової спадщини». У цьому документі, зокрема, зазначається, що цифрова

спадщина - це унікальна скарбниця людських знань, створена як у цифровому

вигляді, так і шляхом конверсії існуючих ресурсів на аналогових носіях.

В Україні процес зберігання цифрової спадщини було розпочато

прийняттям низки нормативно-правових документів у 2003 р., а саме: Закону

України «Про електронні документи та електронний документообіг» (2003 р.,

№ 851-IV), Закону України «Про електронний цифровий підпис» (2003 р., №

852-IV), «Порядку зберігання електронних документів в архівних установах»

(наказ Державного комітету архівів України, 2005 р., № 49, зареєстровано у

Міністерстві юстиції України в 2005 р., № 627/10907. Законотворчий процес у