Page 50 - 6299

видобувними запасами виявилися основними в Україні і багато років
визначали обсяг видобутку нафти в республіці і її динаміку, тому що

характеризувались також високою щільністю запасів у межах продуктивного
контура, багатопластовістю і порівняно невеликими глибинами залягання

об’єктів розробки – 1400 – 2500 м. До 1980 р. на території східних областей
країни було відкрито понад 40 нових нафтових родовищ. У 60-х роках тут

організовано два нафтових об’єднання – «Укрсхіднафта» (м. Полтава) і

«Чернігівнафта» (м. Прилуки), які в 1970 р. були реорганізовані в три

нафтогазопромислових управління – «Полтаванафтогаз», «Чернігівнафтогаз»

і Охтирське нафтогазовидобувне управління (НГВУ) [5, с. 147]

Південний регіон – найменш вивчений. Основні його перспективи

пов’язані з шельфом і континентальним схилом Чорного моря. У

післявоєнний період розвідувальні роботи концентрувались на Керченському

півострові, де невдовзі було відкрито три нафтових родовища в міоценових

відкладах – Мисове, Білокаменське і Приозерне. Але свердловини мали

низьку продуктивність. З 1954 р. глибоке буріння переноситься у район

рівнинного Криму, де було відкрито кілька родовищ нафти і газу. У 1956-

1960 рр. нафта в регіоні видобувалася лише в Криму на двох родовищах –

Владиславівському і Приозерному. Через незначні запаси і складні умови

експлуатацію свердловин невдовзі було зупинено, і вони були ліквідовані.

Промисловий видобуток нафти в останні роки відновлено на Семенівському

родовищі (з 1987 р.) і Серебрянському (з 1990 р.), обсяги якого складають

близько 10 тис. т/рік [2, с. 204]. В останні роки нафту виявлено в районі

Азовського валу. Пошуки і розвідка нових родовищ нафти та газу в Україні

останніми роками пов’язані з великими глибинами (4-7 км) та роботами в

акваторіях Чорного й Азовського морів. У 1985 – 2000 рр. структура

поточних розвіданих вітчизняних запасів нафти та газу погіршувалася,

значна їх частина за своїми характеристиками віднесена до

важковидобувних.

49