Page 49 - 6299

випомпували з надр 42,8 млн т нафти, 261,1 тис. т конденсату та 18,325 млрд.
м3 газу [10, с. 42]. Починаючи з середини 90-х років ХХ ст. пошуково-

розвідувальні роботи на Прикарпатті різко скорочені, що зумовлено кризою
економіки країни.

Виняткове значення для розвитку нафтовидобутку в Україні у
післявоєнний період мало відкриття нового нафтогазового регіону –

Дніпровсько-Донецької западини, який незабаром став основним за запасами

і видобутком нафти та газу. Уперше на території Східної України нафту

одержано у 1936 р. в Сумській обл. на Роменській структурі, де при бурінні

свердловини на глибинах 200-400 м було виявлено брекчію, просякнуту

нафтою, дебіт якої при випробуванні становив близько 2 т/добу. Роменська

структура пов’язана з солянокупольною тектонікою і була встановлена

вимірюваннями сили тяжіння, які провадилися Полтавською гравіметричною

обсерваторією. У 1947 р. вперше почався перехід на новий напрямок

нафтопошукових робіт – від пошуків соляних куполів (типу Роменської

структури) до пошуків спокійних непорушених або незначно порушених

соляними інтрузіями пологих структур для глибокої розвідки [2, с. 156].

Однією з перших таких структур стала Радченківська, яку виявлено в 1947–

1948 рр. і оконтурено структурно-картувальними (по підошві київського

ярусу) та сейсмічними роботами. Розвідувальне буріння на структурі

обумовило відкриття в 1950 р. першого на Сході України промислового

нафтогазового родовища в тріасових (газ) та кам’яновугільних (нафта)

відкладах. Це визначило подальший напрямок нафтопошукових робіт.

За чотири роки (1951—1955) обсяги глибокого пошуково-

розвідувального буріння на нафту і газ збільшились майже в чотири рази і

продовжували зростати в наступні роки. За порівняно короткий період було

відкрито нові родовища: газове Шебелинське (1950) – найбільше на той час в

Європі, нафтові – Качанівське (1957), Глинсько-Розбишівське (1958),

Гнідинцівське (1959) і Леляківське (1962). Ці родовища за початковими

48