Page 90 - 6293

відомством) охоронний документ, який підтверджує право
його власника на відповідний об'єкт промислової власності.
Реалізація права власності на нематеріальні ресурси
можлива або через їхнє використання самим власником, або
наданням з його дозволу такого права іншій заінтересованій
стороні. Така передача права використання здійснюється у
формі ліцензійної угоди.
Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне
досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом
певного строку за обумовлену винагороду.
Ліцензійна угода – це договір, згідно з яким власник
винаходу, промислового зразка, корисної моделі
тощо (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію
на використання в певних межах своїх прав на патенти, «ноу-
хау», товарні знаки тощо.
Передача права власності може бути застережена
різними умовами щодо терміну та обсягу використання,
повноти інформації, котра передається, тощо. Відповідно до
цього існують кілька видів ліцензій.
Залежно від підстави видачі дозволу використовувати
технічне досягнення, ліцензії поділяють на добровільні та
примусові. За добровільною ліцензією ліцензіар передає
дозвіл використати об'єкт права ліцензіату на підставі
договору, в якому регламентуються обов'язки кожної сторони,
обсяг користування, строк, розміри і порядок виплати
винагороди. Примусова ліцензія видається на
підставі рішення компетентного державного органу проти
волі патентовласника. У цьому разі розміри винагороди
встановлює цей державний орган. На практиці примусові
ліцензії видають дуже рідко.
Залежно від обсягу прав на використання розрізняють
звичайні, виключні й повні ліцензії.
Звичайна ліцензія залишає ліцензіарові право особистої
експлуатації технічного рішення і можливість укладати

90