Page 18 - 6230
P. 18

менш  (  важливі  (менеджер  -  вахтер).  Соціальний  порядок  у  суспільстві

                  базується  на  розподілі  індивідів  за  соціальними  статусами  (відповідно  до  їх

                  функціональних можливостей, тобто за їх максимальним внеском у досягнення

                  суспільної  мети),  а  також  мотивації  до  виконання  соціальних  ролей,  які  цим

                  статусам  відповідають.  Чим  вищий  статус,  тим  більше  витрат  для  розвитку

                  здібностей,  кваліфікації  та  компетентності  повинен  зробити  індивід,  що

                  претендує на цей статус. Тому суспільство заздалегідь "закладає" винагороду в

                  статус і людина знає, що вона отримає в обмін на свої зусилля та працю.


                          Людство  знає  чотири  історичні  форми  стратифікації:  рабство,  касти,

                  стани,  класи.  Перші  три  типи  характерні  для  закритого  суспільства,  де  існує

                  жорстко  закріплена  система  стратифікації  і  перехід  із  однієї  страти  в  другу

                  майже  неможливий.  Останній  тип  характеризує  відкрите  суспільство,  де

                  відбуваються  вільні  переходи  з  однієї  верстви  в  іншу.  Історія  свідчить,  що

                  рівність у світі не зростає, однак підвищення рівня життя в цілому перетворює

                  нерівність на припустиму та легітимну.



                          Соціальна мобільність та проблеми її вивчення.


                         Розглядаючи  соціальну  стратифікацію,  слід  аналізувати  не  тільки  групи

                  та  місця,  які  вони  займають  у  системі  суспільної  ієрархії,  а  й  конкретного

                  індивіда,  який  також  змінює  свої  позиції.  Під  соціальною  мобільністю,

                  зазвичай,  розуміють  рух  індивідів  між  різними  соціальними  позиціями,

                  протягом якого вони здійснюють перехід від однієї групи до іншої. Класиком

                  теорії  соціальної  мобільності  вважають  російсько  -  американського  вченого

                  П.Сорокіна, який запровадив відповідний термін у науковий обіг. Найвідоміші

                  дослідники  цієї  проблеми  -  американці  Б.Барбер,  Л.Уорнер,  а  також

                  авторитетний  соціолог  сучасності  -  англієць  Д.Голдторп.  Останній  створив

                  методики дослідження мобільності, вивчаючи англійське суспільство. У 1993 -

                  1995  рр.  Інститутом  соціології  НАН  України  і  Центром  "Демократичні

                  ініціативи"  за  цими  методиками  проводилися  Дослідження  соціальної

                  мобільності  в  Україні.  Результати  цих  досліджень  відтворені  у  монографії

                  "Рухливість структури.

                                                                18
   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23