Page 17 - 6230

об'єднаннями індивідів, що виявляється в неоднаковому доступі до соціальних

благ і ресурсів та володінні ними, називають соціальною стратифікацією.

Соціальна стратифікація - це ієрархічно організована структура

соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві, в певний історичний

період. Ієрархічно організовану структуру соціальної нерівності, можна уявити

у вигляді розподілу всього суспільства на страти.

Соціальна стратифікація має такі особливості:

- стратифікація - це рангове розшарування населення, коли вищі верстви

знаходяться у більш привілейованому становищі, ніж нижчі;

- кількість вищих верств значно менша, за нижчих.

Стратифікація має такі основні виміри (критерії): дохід, власність; влада;

престиж, освіта. Перші три критерії стратифікації - доход, освіта, влада - мають

об'єктивні одиниці виміру (гроші, роки, люди). Престиж є суб'єктивним

показником, що відтворює рівень поваги, якою користується у суспільній думці

та чи інша професія, посада, рід діяльності.

П. Сорокін вважав, що стратифікація в суспільстві має три основні види:

- економічна - за рівнем доходу, де багатство і бідність - полюси, між

якими розташовані та відмежовані одна від одної різні верстви;

- політична, що означає поділ населення на правлячу меншість і

підпорядковану більшість;

- професійна - за ієрархічною будовою шкали професій в залежності від
важливості виконання ними функцій в житті суспільства.

У наш час найбільш впливовою точкою зору на процес формування

соціальних верств є теорія стратифікації К. Девіса та У. Мура, в якій вони

запропонували функціональне пояснення нерівності. Вони вважають, що

суспільство є певним чином організованою сукупністю нерівноцінних позицій,

одні з яких більш важливі для функціонування суспільства як цілого, інші -

17