Page 21 - 6212

припадає біля трьох покладів. Товщина продуктивних пластів
змінюється від кількох метрів до десятків, а інколи і сотень
метрів. Розміри родовищ у середньому становлять: довжина –
5-10 км, ширина – 2-3 км, висота (поверх нафтогазоносності) –
50-70м.
Глибиною залягання родовища у основному визначаються
температура і тиск у покладах. Вони зумовлюють фазові
співвідношення нафти, газу і конденсату у пластових умовах.
Розрізняють однофазні і двофазні поклади. Серед них звичайно
виділяють поклади:
- газові;
- газоконденсатні;
- нафтові з різним вмістом розчиненого газу (як правило,
3
менше 200-250 м /т, а іноді для покладів перехідного стану і
більше, коли вуглеводні за своїми фізичними властивостями -
в’язкості і густині - у пластових умовах близькі до критичного
стану і займають проміжне положення між рідиною та газом);
- нафтогазові (чи газонафтові) при різному співвідношенні
запасів нафти (у нафтовій оторочці) і газу або газоконденсату (у
газовій шапці).
Густина нафти у нафтових покладах перехідного етапу
становить 425-650, у нафтових – 625-900 і у нафтових важкої
3
нафти та твердих вуглеводнів - понад 875 кг/ м .
У розміщенні покладів нафти і газу часто спостерігається
певна глибинна і площова закономірність. Земля, як планета,
вміщує три геосфери - ядро, мантію і земну кору. Товщина
останньої становить на суші 30-70 км і у межах океанів 5-10 км.
Поклади нафти і газу пов’язані з верхнім, осадовим шаром земної
кори, або із стратисферою, тобто із стратифікованою частиною
земної кори, поділеною на стратиграфічні комплекси, пласти,
шари тієї чи іншої розмірності. Стратифікація, або шаруватість, є
загальною властивістю нафтогазоносних товщ, оскільки вона
виникає не лише внаслідок осадоутворення, але й з інших причин

19