Page 130 - 6212

Відомі інші індивідуальні механічні приводи, які містять
також двигун, трансмісію і перетворювальний механізм. Для
приводу з одноплечним балансиром характерним є розміщення
опори на закріпленому кінці балансира, а точки з’єднання шатуна
з балансиром - між головкою балансира й опорою. Зрівноваження
може бути як вантажним, так і пневматичним за рахунок
стискання повітря у пневмоциліндрі з гідравлічним
затвором. Повітря підпомповується у систему зрівноваження
невеликим компресором.
У балансирних ВГ зі збільшенням довжину ходу точки
підвішування штанг збільшуються габаритні розміри окремих
вузлів і всієї установки. Велика маса балансира створює великі
інерційні навантаження, які погіршують стійкість верстата.
У безбалансирних приводах зворотно-поступальний рух
штанг відбувається за допомогою ланцюга або, як правило,
канатів, перекинутих через шківи-зірочки, по закріплені на
похилому до гирла свердловини стояку-опорі, тобто у них
відсутній балансир. За допомогою безбалансирного верстата
можна збільшувати довжину ходу гирлового штока. На
відміну від балансирного верстата безбалансирний працює за
симетричним циклом, що поліпшує умови роботи вузлів
редуктора верстата, а також колони насосних штанг.
Безбалансирні верстати випускають серійно під шифрами
ВБМ 3-І,8-700; ВБМ 6-3-2500 і ВБМ-І2-5-800 (де у - верстат; Б -
безбалансирний; М - механічної дії; цифри означають те саме, що
й у шифрі балансирного верстата. Частота руху точки
підвішування штанг для наведених верстатів становить
-1
відповідно 5-15; 6-15 і 5-10 хв .
Існують ШСНУ з гідроприводом. Відмітна особливість
гідроприводних ШСНУ полягає у тому, що НКТ використовують
як зрівноважувальний вантаж у поєднанні з об’ємним
гідроприводом високого тиску. Установка монтується у вигляді
моноблоку безпосередньо на фланці колони обсадних труб, тобто

128