Page 122 - 6212

При використанні повітря спостерігалось утворення у лінії
газоподавання сальників (корків), які складалися з продуктів
корозії (до 95%) і пилу. Для боротьби із цим добивалися
зменшення корозії (покриття труб лаком, осушування повітря), а
також подавали у потік ПАР.

11.4 Система газозабезпечення та газорозподілу
Джерелом газу для організації газліфта може бути
компресорна станція або свердловина газового родовища, а
також магістральний газопровід.
При компресорному газліфті необхідний тиск газу
створюється компресорами на компресорній станції. Комплекс
обладнання при цьому містить компресорну станцію,
газорозподільні і газозабезпечувальні мережі, системи підготовки
газу. Компресорна станція для газліфтної експлуатації
використовується також для магістрального транспорту газу і
закачування у поклад з метою ППТ.
В основному застосовується групова система газорозподілу
– газ подають у свердловину через газорозподільні батареї (ГРБ),
які встановлено на газорозподільних пунктах (ГРП). Від
компресорної станції можуть прокладати два паралельних
газопроводи: робочого тиску (діаметром 102 мм) для подавання
газу у свердловину при експлуатації та високого (пускового)
тиску (діаметром 63 мм) для пуску свердловини.
Використовуючи пускові газліфтні клапани, можна перейти на
зведення лише одного газопроводу робочого тиску. Від ГРБ до
газліфтної свердловини прокладають окремі газопроводи
діаметром 38-63 мм залежно від витрати газу. На ГРП
встановлюють одну або кілька блочних газорозподільних батарей
ГРБ-14. Кожна розрахована на підімкнення 14 свердловин. На
кожній лінії монтують голковий регулювальний вентиль
(штуцер) і замірну шайбу (діафрагму), забезпечуючи
вимірюваний тиск і витрати газу диференціальним самописним

120