Page 55 - 6210
P. 55

підвищується         ресурсоефективність         виробництва,
           формуються      якісно   нові    потреби    виробництва      та
           споживання.  Наприклад,  у  Японії  середня  тривалість
           життєвого  циклу  побутової  техніки  не  перевищує  трьох
           місяців,  після  чого  з’являються  нові  та  більш  досконалі
           зразки.  Однак,  споживачі  не  мають  бажання  через  кожних
           три  місяці  змінювати  свою  побутову  техніку.  Тоді
           виробники так якісно вдосконалюють свою продукцію, щоб
           максимально      врахувати    потреби     конкретної     групи
           споживачів  і  тим  самим  доводять  покупцю  необхідність
           зміни старих побутових пристроїв на нові [1; 19]. З огляду на
           зазначені  тенденції  змінюється  роль  ресурсозбереження  в
           сучасній  світовій  економіці.  Воно  стає  пріоритетом
           державної  політики  країн  пострадянського  простору  та
           перетворюється на основну ідеологію економічного розвитку
           розвинених        країн,       при        цьому        набуває
           інноваційноінформаційного           характеру.       Розвиток
           ресурсозбереження в світовій економіці можна представити
           трьома етапами.
                Перший  етап  охоплює  період  70  –  80-тих  років  ХХ
           століття.  В  цьому  етапі  виникла  необхідність  переходу  до
           ресурсозберігаючого  економічного  розвитку,  характерною
           ознакою     його     є    зменшення      антропотехногенного
           навантаження     на    довкілля,   підвищення      соціального
           добробуту  населення,  скорочення  темпів  виснаження
           природних  ресурсів.  Ці  заходи  проводилися  завдяки
           вдосконаленню      існуючих     виробничих      процесів.    Їх
           впроваджували  в  основному  в  країнах,  що  розвиваються.
           Другий етап ресурсозбереження проходив на початку 90-тих
           років  ХХ  століття.  В  цьому  періоді  появляються  нові
           концепції  у  яких  головна  роль  відводиться  інноваційним
           ресурсозберігаючим  і  маловідходним  технологіям,  які
           суттєво  зменшують  як  обсяги  використання  природних
           ресурсів,  так  і  обсяги  генерування  відходів.  Традиційна
           концепція  охорони  природи  шляхом  економії  ресурсів
           трансформувалася в систему заходів, які були спрямовані на
           запобігання    забрудненню      довкілля     та    підвищення
           ресурсоефективності  економічних  систем  [1].  Цей  етап
           характерний  в  основному  для  країн  пострадянського
           простору,  зокрема  і  України.  Ці  країни  не  ефективно
           використовують  свій  науково-технічний  потенціал  і  великі
           резерви  ресурсозбереження.  Застосування  інноваційних
                                         54
   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59   60