Page 81 - 6208

Перша допомога при отруєннях - винести потерпілого на свіже
повітря, утеплити його, при потребі зробити штучне дихання. При
подразненні слизової оболонки ока - промити 2 % розчином питної соди.

Метанол (метиловий спирт) - прозора безбарвна рідина зі
специфічним спиртовим запахом. Найбільш шкідливий з усіх спецрідин.
Сильна нервово-судинна отрута. Уражає зір. Сліпота настає при прийомі
усередину 5...10 г, при прийомі 30 г - летально.

Симптоми отруєння при легкій формі - загальна слабість,
запаморочення, головний біль, шум у голові, почуття сп'яніння,
тремтіння рук, порушення функцій шлунку і кишечника, при отруєнні
середньої сили - порушення зору. Уражені місця промивають великою
кількістю води. У випадку потрапляння до організму всередину
потерпілого негайно направляють до лікарні.

Луги. Потрапляючи на шкіру, луги викликають опіки. При
попаданні усередину організму зумовлюють важке дихання, як наслідок
опіку і набряк гортані, різкі болі в порожнині рота, стравоході і шлунку,
кровотечу зі стравохідного і шлункового тракту, послаблення серцевої
діяльності.

Вирізняють два види дії шкідливих речовин - гостру й хронічну.
Гостра дія - результат впливу великих концентрацій шкідливих речовин
протягом невеликого проміжку часу. Хронічна дія - результат тривалого
впливу концентрацій шкідливих речовин, що не викликають при
однократному впливі відчутних ознак отруєння.

Професійні отруєння і захворювання можуть виникати тільки при
вмісті шкідливих речовин у повітрі вище визначеної концентрації.
Граничнодопустимими концентраціями (ГДК) шкідливих речовин у
повітрі робочої зони є такі концентрації, які при щоденній роботі
протягом 8 годин і більше, але не більше 41 години на тиждень,
протягом набуття робочого стажу не викликають у працюючих
захворювань чи відхилень у стані здоров'я, що виявляється за
допомогою сучасних методів дослідження.

При одночасному вмісті в повітрі робочої зони декількох
шкідливих речовин аналогічної дії розрахунок загально-обмінної
вентиляції слід робити шляхом підсумовування об'ємів повітря,
необхідних для розведення кожної речовини окремо до її ГДК.
Сума відношень концентрацій шкідливих речовин (С 1, С 2,..., С п) у
повітрі до їх гранично допустимого значення (ГДК 1, ГДК 2, ГДК ) не
повинна перевищувати одиниці, тобто: