Page 34 - 6198

Q (%). Оптимальний масштаб: по осі абсцис: 60 с – 1 см; по
осі ординат: 10 % – 1 см.
2. До початкової точки (τ = 15 с) та кінцевої точки
будують дотичні до перетину з віссю ординат. Перша
дотична повинна пройти через початок осі координат, друга –
через точку, що відповідає значенню Q = 100 %.
3. На кривій виділяють ряд точок в місцях найбільшої
зміни кривизни (відмічають на кривій □ або ◊).
4. З даних точок опускають перпендикуляри на вісь
абсцис і вичисляють значення τ, с.
5. У зазначених точках будують дотичні до перетину з
віссю ординат – Q. При цьому одержують ряд фракцій осаду,
які характеризуються початком (τ поч.) та кінцем (τ кін.) осідання
в секундах і відносною масою ΔQ фракції у відсотках. Дані
заносять в табл. 4.2 (залишити півсторінки).
6. Значення τ поч. і τ кін. для кожної фракції підставляють в
рівняння:

H H
r max  K ; r min  K .
 
поч . кін .

Обчислюють значення r max і r min для кожної фракції.
Одержані результати також заносять у таблицю 4.2.
7. Для кожної фракції визначають Δr = r max – r min та r сер.:

r  r
r сер .  max min
2

Таблиця 4.2 – Дисперсійний склад суспензії, визначений
графічним методом

32