Page 21 - 6194
P. 21

Земна  кора  (або  шар  А)  має  перемінну  товщину.  Її
                            верхня  тверда  оболонка  обмежується  знизу  поверхнею
                            Мохоровичича (на глибині 30-70 км). Під гірськими масивами
                            потужність  земної  кори  зростає,  а  в  рифтових  долинах
                            серединно-океанічних хребтів – вона мінімальна.
                                   Земна  кора  як геосфера  складає  незначну  частину  від
                            загального об'єму і маси Землі. За складом і товщиною земну
                            кору  поділяють  на  три  основні  типи:  континентальну,
                            океанічну та кору перехідних областей.
                                   Континентальна  кора  характеризується  середньою
                            товщиною в межах 10-15 км, при максимальній товщині до 70
                            км.  Вона  складена  магматичними,  метаморфічними  та
                            осадовими  породами.  Від  поверхні  до  глибини  5-15  км
                            знаходиться осадовий шар. Під ним залягає граніто-гнейсовий
                            шар  товщиною  15-20  км,  який  складений  магматичними  і
                            метаморфічними  породами,  переважно  кислого  складу.  В
                            нижній частині континентальної кори залягає потужний шар
                            базальтів товщиною до 40 км.
                                   Океанічна       кора     характеризується      незначною
                            товщиною,  яка  місцями  складає  5-10  км.  Вона  також
                            складається  із  трьох  шарів:  а)  верхнього  осадового,  який
                            складений     незцементованими       розсипчастими      осадами
                            (товщиною  декілька  сотень  метрів);  б)  базальтового
                            (товщиною  1,5-2,0  км),  який  в  основному  утворений
                            продуктами  підводних  вивержень  вулканів  із  незначними
                            прошарками ущільнених осадів; в) нижнього шару (товщиною
                            3-5  км),  який  складається  із  основних  та  ультраосновних
                            гірських порід базальтового ряду.
                                   Кора  перехідних  областей  розвинута  переважно  по
                            периферії  континентів,  в  межах  окраїнних  морів,  які
                            замикаються       цілими     архіпелагами      островів.     Тут
                            континентальна  кора  змінюється  на  океанічну.  Ця  зона  за
                            своєю  будовою,  товщиною,  речовинним  складом,  густиною,
                            швидкістю  і  характером  проходження  сейсмічних  хвиль
                            займає перехідне становище.
                                                        //
                                   Шари  В,  С,  D'  і  D   входять  до  складу  мантії  Землі.
                            Шар В простягається від поверхні Мохоровичича до глибини
                            400 км. Його іноді ототожнюють  з верхньою мантією Землі,
                            хоча в динамічних моделях вона обмежується глибиною 700
                            км, нижче якої відсутні джерела землетрусів.
                                   Шар  С  (шар  Голіцина)  знаходиться  на глибинах  400-
                            950  км  і  характеризується  різким  ростом швидкостей  хвиль,
                            пов'язаних з переходом мінералів у більш щільні модифікації.
                                   Нижня мантія знаходиться в інтервалі глибин 950-2900
                            км  (шар  D).  За  характером  поширення  сейсмічних  хвиль  її
                            часто  поділяють  на  дві  частини.  Верхня  частина  (D')



                                                           20
   16   17   18   19   20   21   22   23   24   25   26