Page 168 - 6194
P. 168

Під  гірськими  країнами  розуміють  підвищення  з
                            висотами понад 500 м над рівнем моря, з різко розчленованим
                            рельєфом і з перевищенням вершин над долинами не менше
                            200-500  м.  За  характером  простягання  розрізняють  гірські
                            пасма,  масиви  і  хребти.  Важливими  елементами  гір  є  їх
                            вершинні  поверхні,  перевали,  поверхні  вирівнювання,
                            міжгірські  улоговини.  За  морфологічними  ознаками  гори
                            поділяються  на  високі  (понад  2000  м  над  рівнем  моря),
                            середньовисокі (від 1000 до 2000 м) і низькі (від 600 до 1000
                            м). За походженням гори переважно тектонічні і вулканічні.
                                   Утворення  гірських  систем  зумовлене  взаємодією
                            тектонічних  рухів,  породжених  внутрішніми  тектоно-
                            магматичними       перетвореннями      речовини      Землі,    та
                            екзогенними процесами. Тектонічні підняття спричинюють, з
                            одного  боку,  порушення  залягання  шарів  гірських  порід
                            внаслідок  складчасто-розривних  дислокацій,  з  другого  -
                            врізання річкової сітки та формування вододільних пасом, що
                            призводить до відслонення глибинних шарів земної кори.
                                   Вулканічні     гори    утворюються     при    виверженні
                            вулканів.  Порівняно  з  тектонічними  горами  вони  мають
                            локальне  поширення,  часто  зустрічаються  у  вигляді
                            ізольованих форм, хоча можуть утворювати великі вулканічні
                            нагір'я.
                                   Складчасті  гори  виникають  в  результаті  утворення
                            великих  складчастих  піднять,  які  сформовані  із  системи
                            лінійних  поєднаних  складок  помірного  стиснення.  Такі  гори
                            зустрічаються  досить  рідко.  Переважно  складчасті  гори
                            характеризуються  розривно-складчастою  структурою.  Вони
                            складаються  із  горстів-антикліноріїв  і  грабенів-синкліноріїв
                            або утворюються на великих горст-антикліналях. Прикладом
                            таких гірських систем є гори Криму і Великого Кавказу.
                                   Hacувні гори характеризуються надзвичайно складною
                            складчастою  структурою  із  перевернутими  і  лежачими
                            лінійними складками. Вони доповнені численними насувами і
                            тектонічними  покривами  великих  амплітуд  (до  120  км).  Це
                            найбільш  розповсюджений  тип  гірських  споруд.  До  нього
                            належать Альпи, Карпати, Кавказ, Гімалаї,  Анди та  ін. Гори
                            характеризуються  найбільш  складним  рельєфом,  особливо  у
                            випадку  значної  висоти  і  розвитку  в  верхній  зоні  морозного
                            вивітрювання, сніжників і льодовиків.
                                   Складчасто-брилові         гори      утворюються        на
                            складчастому  субстраті,  який  зазнав  раніше  консолідації
                            протягом  платформового  етапу  розвитку.  Вони  являють
                            собою  розбиту  розривними порушеннями  складчасту  країну,
                            різні частини якої припідняті на різну висоту. Розвиток скидів
                            і глибових піднять може відбуватись одночасно з утворенням

                                                           167
   163   164   165   166   167   168   169   170   171   172   173