Page 103 - 6194

Рисунок 5.3 – Схема розташування морен в поперечному
перетині льодовика
1 – бокова морена; 2 – серединна; 3 – внутрішня; 4 – донна

положення нижнього краю язика льодовика на одному місці
приводить до формування валу кінцеві морени, яка нагадує
форму льодовика. В горах вал кінцевої морени перетинає
впоперек трогову долину. При періодичному
багатостадійному відступанні льодовик може відкласти
декілька валів кінцевих морен. На схилах долини залишається
бокова морена, яка складається із більш дрібного уламкового
матеріалу. Коли льодовик відступає всією своєю поверхнею і
відслонює ложе, то на ньому залишаються донна, внутрішня і
поверхнева морени. Цей потужний покрив уламкових
відкладів називається основною мореною.
На території давнього зледеніння внаслідок
льодовикової акумуляції утворились ландшафти моренних
рівнин, а в горах - моренні поверхні на днищах і схилах
трогів. В більшості випадків це нерухомі (викопні) морени, які
складені уламковим матеріалом, утвореним на місці танення
льодовика. Іноді вони формують суцільні моренні покриви.
Серед них виділяються моренні вали і моренні пагорби. При
цьому, моренний матеріал льодовиком не сортується, а тому
валуни, глиби, галька і дрібнозем, перемішані. Моренні вали
мають витягнуту форму в напрямі руху льодовика, а моренні
пагорби являють собою хаотично розкидані підвищення
висотою до 12 м. Моренні вали складені переважно озами,
зандрами і друмлінами (рис. 5.4).
Ози - це лінійно витягнуті моренні гряди довжиною до
десятків кілометрів, шириною 40-100 м і висотою 20-30 м.
Іноді вони досягають висоти до 100 м. Переважно ози
закінчуються плоскими конусами виносу, які іноді
трапляються самостійно.

102