Page 83 - 6189
P. 83

знаходять  також  зворотну  величину  декременту  загасання  -
                            час життя теплових нейтронів і похибку його визначення.
                                Введення  апаратурних  поправок,  виділення  пластів  і
                            зняття     істотних     значень     здійснюють       програмами
                            трансформації.  Для  визначення  декременту  загасання  і  часу
                            життя  теплових  нейтронів  розроблена  програма  TINK,
                            алгоритм якої заснований на наступному.
                                Щільність  теплових  нейтронів  І t  у  момент  часу  t
                            визначають експоненціальною залежністю

                                                                 -t
                                                          І t = І 0е ,                                (5. 13)

                            де  І 0  -  початкова  швидкість  ліку  при  вимірюванні  щільності
                            теплових  нейтронів;    -  декремент  загасання  щільності
                            теплових нейтронів в часі.
                                В     результаті     логарифмування       рівняння     (5.13)
                            перетвориться в лінійну залежність:

                                                      ln(І t)  = ln(І 0)-t                             (5. 14)

                                Під час вимірювань ІННК записується декілька кривих з
                            різною затримкою в часі t i, завдяки чому для кожного пласта в
                            якості  початкових  даних  отримують  декілька  відліків  І i.
                            Визначення  декременту  загасання  ,  що  випливає  з  (5.14),
                            зводиться до побудови лінійного рівняння регресії ln(І і) за t i, в
                            якому  є кутовим коефіцієнтом.
                                Побудова рівняння регресії методом найменших квадратів
                            зводиться  до  вирішення  системи  двох  лінійних  рівнянь,
                            отриманих з (5.12), з урахуванням вимоги мінімуму нев'язки
                            між  теоретичними  I ti  і  виміряними  I i  значеннями  швидкості
                            ліку:

                                                n
                                                                    2
                                                K i    ln  I 0   t i   I i   min,                    (5.15)
                                                 i 1

                            де    K    I       -  вага  вимірювання;   RC    -  постійна  часу
                                   i     i  RC
                            інтегруючого контуру.

                                                           82
   78   79   80   81   82   83   84   85   86   87   88