Page 81 - 6155

перетину, щоб на лініях стику стикалися потоки розплаву
однакового стану. Ливник повинен мати мінімальну вагу, легко
відділятися від виливки і не псувати її зовнішнього вигляду (не
залишати слідів течії або холодних спаїв). Розміри ливника значною
мірою залежать від розмірів виробу.
Конструкції ливників поділяють на такі основні типи:
з центральним літником з безпосереднім впусканням
розплаву в форму і розвідних і впускними каналами;
з проміжною плитою (холодноканальна, гарячеканальна);
з точковим і впускними каналами (холодно канальна, гаряче
канальна).
Існують також без ливникові системи з контактом за сферою і
плоским контактом.

Ливникова системи з центральним ливником
Зазвичай центральний ливник використовують для одно
гніздової форм і розташовують в центрі виробу; проте, якщо деталь
несиметрична або має складну форму (наприклад, корпус рубанка
або рукоятки), він може бути розташований збоку гнізда, що
призводить до нерівномірного розподілу сили тиску уприскування.
У цьому випадку необхідно належним чином розташовувати гніздо
щодо центра ваги виливки.
На рис. 1.30. показані конструкції центральних ливників.
Центральний ливник утворюється в ливникової втулки конічним
отвором, кут якого залежить від усадки матеріалу і його адгезій них
властивостей. При переробці таких матеріалів як полікарбонат і
скло наповнений полі амід, конічні отвори виконують з кутами,
рівними 4-6 °, однак при застосуванні під пружиненої ливникової
втулки, що звільняє ливник відразу після відходу сопла від форми,
цей кут може бути зменшений на 2-3 °. При переробці інших
матеріалів найчастіше застосовують кут, рівний 3 °. Для зменшення
втрат тиску довжина шляху розплаву до гнізда має бути якомога
менша, тому й центральний ливник прагнуть виконати коротким.
При виборі розмірів необхідно враховувати властивості
перероблюваного матеріалу і конструкцію виливка.
81