Page 49 - 6138

режим водотоков. Швидкість потоку лімітує швидкість росту
різних біотичних систем. Для кожного виду водоростей існує так
звана лімітуюча швидкість течії, досягши якої розвиток
водоростей сповільнюється, і критична швидкість течії, при якій
водорості перестають розвиватися і можуть загинути.
Форма перетину русла має велике значення для
трансформації органічних речовин. Змінюючи форму русла, можна
змінювати швидкість течії і співвідношення трофогенного і
трофолітичного шарів, добиваючись таким чином необхідного
співвідношення продукції і деструкції.
При штучному облицюванні берегових укосів, характерному
для водних об'єктів, що знаходяться в межах міста, велике значення
має облицювальний матеріал, що використовується. Його
вигляд багато в чому визначає інтенсивність процесів
самоочищення. Наприклад, облицювання берегів щебенем або
бетоном приводить до їх посиленого обростання і, як наслідок, до
автохтонного вторинного забруднення водного об’єкту за рахунок
збільшення продукції органічної речовини.
Перспективним напрямом розвитку технологій захисту
водотоков є розробка біоінженерних споруд типу біоплато.
Використання таких споруд для очищення стічних вод розглянуте в
попередній лекції. Для захисту і відновлення водних об'єктів
використовують природні або штучні біоплато різних типів.
Біоінженерні споруди типу біоплато дозволяють істотно понизити
вміст забруднюючих речовин в поверхневих водах. Очищення води
здійснюють всі елементи вищої водної рослинності.
Технології для захисту і відновлення водоймищ.
У водоймищах характер внутрішніх процесів багато в чому
визначається ступенем і характером екологічної стратифікації.
Найважливішою проблемою водоймищ є евтрофування, тому
більшість захисних технологій направлені на протидію цьому
процесу. Такі технології називаються технологіями
деевтрофування. Метою деевтрофування є зниження рівня
трофності водних об’єктів.
На даний час існують декілька технологій деевтрофування.
Видалення донних відкладень. Вміст біогенних елементів в
донних відкладеннях зазвичай збільшується від нижніх шарів до
верхніх. Тому видалення верхніх шарів цих відкладень приводить
до оголення шарів, збіднених біогенними елементами і, отже, до
зниження перенесення їх у водну товщу.
Екранування донних відкладень, що створює фізичний
бар’єр на межі розділу “вода – донні відкладення”. Як екран можуть
використовуватися пластикові плівки, пісок, глина.
Хімічна обробка заснована на використанні речовин, що
сприяють осадженню біогенних елементів або перетворенню їх в
менш доступну для мікроорганізмів форму. Найбільш ефективним і
екологічно безпечним є використання в цих цілях сульфату
алюмінію.

48