Page 71 - 6128

ТЕНДЕНЦІЯ – (з лат. "направляю") – напрямок розвитку
явища або процесу, зміни, які носять не завжди однозначний
характер.

ТЕОРІЯ – (із грец. – "розглядаю", "досліджую") – розвинута
абстрактна система знань, що відображає певну сферу дійсності
через обґрунтування законів, властивостей, зв’язків тощо.

ТЕОРІЯ СИСТЕМ – складна система знань, яка пояснює
походження, влаштуванння, функціонування і розвиток систем
різної природи.

ТЕХНІКА – (із грец. "мистецтво", "майстерність") –
сукупність засобів для використання у виробництві і
обслуговуванні для полегшення і вдосконалення людської
діяльності; сукупність вмінь, що визначає майстерність. Технічна
система – сукупність технічних елементів (деталі, пристрої, мащини
тощо), які працюють як єдине ціле.

ТИПОЛОГІЯ – (в пер. із грец. "місце", "місцевість + наука")
– розділ математики, який вивчає загальні властивості
геометричних фігур; типологія управління – розподіл на класи,
види, підвиди, групи управлінської діяльності.

“У”

УПРАВЛІННЯ – це процес приведення системи в стан
рівноваги (гармонії, балансу) або процес раціонального досягнення
цілі; цілеспрямований вплив суб’єкта управління на об’єкт
управління.

УМОВИ – вимоги середовища щодо існування системи
(необхідні і достатні); сукупність факторів, які визначають рівень
формування відносин між суб’єктом і об’єктом управління в
процесі вибору і досягнення цілей; важливий компонент якісного
управління.

“Ф”

ФАЗА – (із грец. "прояв") – обмежений стан певного
періодичного процесу.

69