Page 59 - 6128

“ Е”

ЕВОЛЮЦІЯ – (з лат. "розгортання") – процес розвитку
систем, коли відбуваються повільні зміни якісних і кількісних
характеристик, структурної організації та функцій.

ЕВРИСТИКА – (із грец. "відшукую", "відкриваю") –
сукупність прийомів, методів, що спрощує вирішення задач, наука
про відкриття нового.

ЕКЗОГЕННИЙ – те, що має зовнішнє походження, що
викликається зовнішніми причинами.

ЕКОСИСТЕМА – природний комплекс, в якому компоненти
пов’язані між собою обміном речей та енергії і утворюють стійку
цілісність (термін введений англ. біологом А.Тенслі в 1935 р.).

ЕКСТРАПОЛЯЦІЯ – (з лат. "поверх міри", "забагато + робити
гладким", "підробляти") – метод наукового дослідження, який
полягає в розповсюдженні висновків, отриманих при спостереженні
над однією частиною явища, на іншу його частину.

ЕКСТРЕМУМ – (з лат. "край", "кінець") – найбільше або
найменше значення величин, функцій.

ЕКВІФІНАЛЬНІСТЬ – (з лат. "рівний + кінець") – досягнення
системою кінцевого результату незалежно від проміжних станів.

ЕЛЕМЕНТ – подальша неподільна частина системи, яка не
поділяється при даній системі декомпозиції. (Наявність зв’язків між
ними веде до появи в системі нових властивостей (емержентність),
які були не властиві окремим елементам. Сукупність елементів зі
схожими властивостями можуть утворювати підсистеми.

ЕЛІМІНУВАННЯ – (з лат. "гнати") – виключення, розпад.

ЕМЕРЖЕНТНІСТЬ – наявність у системи властивостей, які
не властиві її окремим елементам; не зведеність властивостей
системи до властивостей її елементів.

57