Page 9 - 6107

Ці принципи реалізуються за допомогою загальних принципів: науковості,

оптимальності, комплексності, платності, справедливості.

Принцип науковості передбачає, що природокористування повинне

ґрунтуватися на глибокому пізнанні об'єктивних законів розвитку природи та

суспільства, на новітніх досягненнях науки й техніки. Під час вивчення даної

дисципліни варто керуватися законом економіки природи, сформульованим М.

В. Ломоносовим більше 250 років тому: «Ніщо не зникає – все переходить із
однієї форми в іншу», а також принципами, запропонованими Б. Коммонером

наприкінці XX ст.: усе зв'язано у всьому; все повинне кудись подітися; ніщо не
дається задарма; природа знає краще. Мова йде про науково обґрунтоване

сполучення екологічних і економічних інтересів суспільства.
Принцип оптимальності передбачає забезпечення найбільш ефективного

природокористування, вибір найкращого (оптимального) варіанта вирішення

господарських завдань з урахуванням екологічного фактора.

Принцип комплексності вимагає раціонального використання, глибокої

переробки вихідної природної сировини, залучення в господарський оборот

вторинної сировини, відходів виробництва та споживання, впровадження

маловідходних ресурсо- та енергозберігаючих технологій і виробництв.

Принцип платності передбачає відплатне використання природних

ресурсів, посилення економічної відповідальності природокористувачів за

забруднення навколишнього середовища. Не можна переступати «фатальну

межу» припустимої техногенної зміни біосфери. Для здійснення цієї мети варто

точно дотримуватися вимог гігієнічного нормування, тобто обмежити вміст

шкідливих речовин у літосфері, гідросфері, атмосфері. Необхідно жорстко

ввести в екологічну сферу принцип «забруднювач платить».

Принцип справедливості – це рівність громадян у розподілі обмеженого

ресурсу. Однак ринковий розподіл, що припускає наявність природної

нерівності, може бути зведений до пропорційної справедливості, у разі якої

висуваються певні умови.

8