Page 8 - 6107

Характеризуючи зв'язок дисципліни «Економіка природокористування» з

іншими науками, можна зазначити, що вона пов'язана з економікою,

природокористуванням, економічною географією, менеджментом, маркетингом,

математикою, екологічним правом, соціальною екологією тощо, тому проблему

взаємодії людини з природою варто вивчати з позиції ряду наук, тому що це –

міждисциплінарна проблема і базується вона на концепції стійкого розвитку,

спрямованого на гармонізацію у перспективі економічних, екологічних і
соціальних завдань.

Ключовою категорією під час розгляду економічного аспекту взаємодії
суспільства та природи є природокористування.

Природокористування – процес експлуатації природних ресурсів
(застосування корисних властивостей природи) для задоволення матеріальних

потреб суспільства, або практика раціонального використання людиною

природних ресурсів. Це вся сукупність взаємовідносин природи та людини.

Раціональне природокористування й породило поняття «економіка довкілля».

У господарській практиці існують наступні принципи економіки

довкілля:

– максимізація суспільної корисності природних ресурсів (базується на

діалектичній єдності природи та матеріального виробництва, при цьому

суспільство оптимально використовує природні ресурси для задоволення своїх

потреб і здійснює відтворення природного капіталу);

– відтворення природних ресурсів (залежить від розходжень зонального

розташування виробництва, існуючих можливостей енерго- та водопостачання,

перспектив господарського освоєння території, її екологічної ємності, соціально-

демографічних факторів);

– екологізація виробництва (означає, що подальший розвиток виробничих

сил може здійснюватися за умови обов'язкового застосування методів

екологічної регламентації господарської діяльності, принципів екологічного

аудиту та еколого-економічних методів господарювання).

7