Page 41 - 6106

власником. Коли позичальник неспроможний виконати свої зобов’язання,

банк має право продати заставлене майно і за рахунок коштів від його

реалізації задовольнити свої вимоги.

Заставне майно повинно задовольняти такі вимоги:

- висока ліквідність, тобто можливість конвертації активів у грошову

форму;

- здатність до тривалого зберігання (як мінімум протягом періоду

кредитування);

- стабільність цін на заставне майно;

- низькі витрати на зберігання та реалізацію застави.

Розмір позики під заставу визначається в процентах від ринкової

вартості застави на момент укладання кредитної угоди. При цьому вартість

майна (майнових прав) позичальника, оформлених для застави, повинна бути

не меншою за розмір кредитної заборгованості і вільною від зобов’язань

позичальника щодо інших кредиторів.

Для укладання договору застави підприємство-заставодавець повинно

передати банку (заставодержателю) такі документи:

а) договір страхування та страхове свідоцтво;

б) витяги з книги запису застав;
в) докази згоди органу, який управляє майном, на укладання договору, а

також докази, що органи приватизації та трудовий колектив було повідомлено
про цей факт;

г) установчі документи, свідоцтво про реєстрацію та нотаріальні
засвідчені зразки підписів своїх службових осіб.

До договору застави обов’язково додаються: опис майна, що

передається в заставу; акт передачі майна під заставу.

Передача (цесія) дебіторської заборгованості полягає у передаванні

банку рахунків за доставлені позичальником товари (виконані роботи, надані

послуги), які підлягають оплаті.

40