Page 67 - 61

ним полем. Внаслідок цього плазменну оболонку Землі можна
умовно поділити на дві частини: нижню і верхню. Нижня час-
тина, де тиск газу перевищує тиск магнітного поля, носить на-
зву іоносфери. Тут плазма веде себе в основному як звичай-
ний газ, відрізняючись тільки підвищеною електропровідніс-
тю. Вище лежить магнітосфера – область, де тиск магнітного
поля більший, ніж газовий тиск. Поведінка плазми в магніто-
сфері визначається і регулюється насамперед магнітним по-
лем і корінним чином відрізняється від поведінки звичайного
газу. Фізичні властивості близького Космосу, з яким зустрі-
лись перші космонавти, – це і є властивості магнітосфери.
Віднесення магнітосфери до космічного простору опра-
вдується тим, що вона тісно взаємодіє з більш далекими кос-
мічними об’єктами і насамперед з Сонцем. Зовнішня оболонка
Сонця – корона – випромінює безперервний потік плазми –
сонячний вітер. Коло Землі він взаємодіє з земним магнітним
полем і обтікає його, як надзвуковий газовий потік обтікає пе-
решкоду. При цьому виникає стаціонарна ударна хвиля, що
відходить в бік Сонця, фронт, який розташований від Землі на
відстані близько 14 її радіусів ( 100000 км) на денному (осві-
тленому) боці. Потік плазми, який пройшов через фронт хви-
лі, стає турбулентним. Ця перехідна турбулентна область за-
кінчується там, де тиск регулярного магнітного поля Землі пе-
ревищує тиск турбулентної плазми сонячного вітру. Це – зов-
нішня межа магнітосфери, або магнітопауза. Вона розташова-
на на відстані близько 10 земних радіусів ( 60000 км) від
центра Землі з денного боку. З нічного (неосвітленого) боку
сонячний вітер утворює плазменний хвіст Землі (іноді його
невірно називають газовим).

502