Page 65 - 61

інші небесні тіла обертаються навколо Землі по складних кі-
льцевих орбітах. Дійсне ж положення Землі як однієї з планет
Сонячної системи було доведено великим польським астро-
номом Н. Коперником, який в 1543 р. обгрунтував існування
геліоцентричної системи світу (від грец. Helix – Сонце). В цій
системі видимий рух небесних тіл пояснюється осьовим обер-
танням Землі і обертанням планет (в тому числі Землі) навко-
ло Сонця.
Подальший розвиток природознавства, методів і техніч-
них засобів досліджень підтвердив обгрунтованість геліоцен-
тричної системи світу і розширив уявлення про будову Соня-
чної системи і Всесвіту.
“Космос” по-грецьки – прикрашення, порядок. Філософи
Давньої Греції, починаючи з Піфагора, розуміли під словом
“космос” Всесвіт, як упорядковану гармонійну систему, в якій
всі рухи підпорядковуються вічним законам природи. В дав-
ньогрецькій філософії Космос протиставлявся хаосу – безпо-
рядку, сліпому випадку. Для давніх греків поняття порядку і
краси були тісно пов’язані. Антична космологія була насам-
перед красивою: небесні тіла вважались вмонтованими, як до-
рогоцінні камені, в кришталеві сфери, які видають при своєму
обертанні чудесні музичні звуки (“гармонія сфер”). Закони
природи, на їх думку, повинні були задовольняти насамперед
естетичним вимогам. Ця точка зору трималась у філософії до-
вго – недарма Коперник вважав, що орбіти планет повинні бу-
ти круглими лише тому, що коло красивіше від еліпса. Таким
чином, схожість слів “космічний” і “косметичний” насправді
зовсім не випадкова.
В подальшому космосом почали називати весь Всесвіт,
включаючи не тільки небесні світила, але й Землю. Видатний
природодослідник ХІХ ст. Олександр Гумбольдт створив під
назвою “Космос” фундаментальну працю, яка підсумовувала
все, що тоді було відомо про природу взагалі.

500