Page 364 - 61

нерів, експериментаторів та вчених-теоретиків. Набуття кож-
ним з методів екогеофізичних знань буде сприяти дбайливому
ставленню до природи.
Радіоактивність – самовільне перетворення (розпад)
атомних ядер деяких хімічних елементів (урану, торію, радію,
каліфорнію та ін.), які приводять до зміни їх атомного номера і
масового числа.
Випромінювання, яке відхиляється в бік Півночі, назива-
ється  -випромінюванням, Півдня –  -випромінюванням;
яке не відхиляється магнітним полем, називається  -
випромінюванням (воно не має електричного заряду).
Альфа-випромінювання – потік додатно заряджених ча-
стинок (ядер атомів гелію), які рухаються з швидкістю близь-
ко 20000 км/с.
Бета-випромінювання – потік від’ємно заряджених ча-
стинок (електорнів). Їх швидкість наближається до швидкості
світла.
Гамма-випромінювання являє собою короткохвильове
електромагнітне випромінювання. За своїми властивостями
воно близьке до рентгенівського, але володіє значно більшою
швидкістю.
Іонізуюче випромінювання має ряд загальних властиво-
стей, дві з яких – здатність проникати через матеріали різної
товщини і іонізувати повітря та живі клітини організму – за-
слуговують особливо пильної уваги.
Самовільний розпад радіоактивних ядер супроводжуєть-
ся іонізуючим випромінюванням. Кожен радіонуклід (радіо-
ізотоп) розпадається зі своєю швидкістю.
Як відомо, ця швидкість розпаду A пропорційна кілько-
сті ядер радіонукліду
A  N , (7.1)
де: N – кількість ядер радіонукліду;  – стала розпаду, яка
характеризує вірогідність розпаду за одиницю часу (частка за-
гальної кількості атомів ізотопу, яка розпадається кожну се-
кунду). Чим більша вона, тим швидше проходить розпад.
Стала розпаду  пов’язана з періодом напіврозпаду
співвідношенням

500