Page 363 - 61

РОЗДІЛ 7

МЕТОДИКА ЕКОГЕОФІЗИЧНИХ РОБІТ

“Дій локально, мисли глобально!”
Девіз організації Грінпіс

До найновіших напрямів екогеофізичних досліджень, які
виникли протягом останніх років і активно розвиваються, на-
лежать екогеофізика геоенергоаномальних зон, геоекоінфор-
матика, екогеофізичний моніторинг, екотехніка, дистанційні
комплексні екогеофізичні дослідження, екогеоелектрика.
Екогеоелектрика виникає в зв’язку з накопиченням но-
вих фактичних даних про електроекологічні особливості акти-
вних зон екосистем та їх динаміку, через появу нової високо-
чутливої геоелектричної та методичної технології. Ці дослі-
дження виявляють тісні взаємозв’язки між здоров’ям людей,
рівнем техногенного навантаження і станом фізичних полів
геоаномальних зон чи ділянок (теплового, гравітаційного,
електромагнітного, радіаційного та ін.).

7.1 Види досліджень:
екорадіометрія, сейсмічне мікрорайонування
Метод (від грецького methodos – шлях дослідження, тео-
рія навчання) – спосіб досягнення якої-небудь мети, рішення
конкретної задачі; сукупність прийомів або операцій практич-
ного або теоретичного освоєння (пізнання) дійсності.
Екологічна геофізика як наука базується перш за все на
різних галузях біології – фізіології, генетики, біофізики, але
вона також пов’язана з фізикою, хімією, геологією, геофізи-
кою, географією, математикою. В процесі свого розвитку та
освоєння людиною нових дисциплін екологічні знання пови-
нні неперервно накопичуватися. Екогеофізика є спільною ба-
зою співпраці фахівців всіх напрямків: натуралістів та інже-

499