Page 328 - 61

них джерел, а грози, які епізодично розвиваються на холодно-
му фронті – до нерегулярних. Напруженість електричного по-
ля атмосфериків не перевищує за величиною антропогенну
електромагнітну складову за тієї простої причини, що практи-
чна реалізація радіозв’язку диктує необхідність отримання си-
гналів, які перевищують рівень природних перешкод в області
робочих частот.
Електромагнітні поля біологічного походження постійно
супроводжують практично всі процеси життєдіяльності живих
організмів. На поверхні тіла людини реєструються змінні еле-
ктричні потенціали у вигляді електрокардіограми, електроен-
цефалограми, електроміограми і т.ін. Зовнішні електромагніті
поля біологічної природи фіксуються в інфранизькочастотно-
му і низькочастотному діапазонах. Джерела зовнішніх елект-
ромагнітних полів живих організмів можуть бути поділені на
три групи:
а) електричні і магнітні поля, які генеруються окремими
органами, м’язами серця, мозком, нервами. Амплітуда їх маг-
-7
-3
нітної складової досягає 10 -10 нТл;
б) поля поверхневих електричних зарядів на тілі люди-
ни, тварини, птахів або комах – амплітудою до сотень і тисяч
мілівольт (мВ), гігієнічний критерій – 50 мВ;
в) електромагнітні поля, зумовлені динамікою електро-
фізичних властивостей біострумів, які досягають сотень мі-
лівольт.
Всі три типи полів довільного біооб’єкта фіксуються од-
ночасно у вигляді єдиного сумарного сигналу [1].
Перший час після відкриття електромагнітного випромі-
нювання, вважалось, що людина і біоорганізми зовсім індифе-
рентні до нього через відсутність відповідних органів чуття,
які могли б їх фіксувати. В даний час доведено, що довільний
живий організм реагує на електромагнітні поля, причому дози
впливу останніх навіть в умовах зовсім нормального режиму
роботи електротехнічних і радіотехнічних пристроїв можуть

519