Page 16 - 61
P. 16

теоретичні  основи  сейсмології.  Великий  внесок  в  розвиток
                            сейсмології зробили А.Мохоровичич (1857-1936), Б.Гутенберг
                            (1889-1960), Х.Джефріс та ін.
                                  Гравіметричний метод виник на базі механіки і астроно-
                            мії. Перші дослідження з вивчення сили тяжіння провів Галі-
                            лео Галілей (1564-1642), який в 1590 р. наближено визначив
                            прискорення  вільного  падіння  тіла  на  поверхню  Землі
                                     2
                            (9,8  м/с ).  Відкриття  І.Кепплером  (1571-1630)  законів  руху
                            планет навколо Сонця дало змогу в 1687 р. І.Ньютону (1643-
                            1727) відкрити закон всесвітнього тяжіння. Закон зміни сили
                            тяжіння  від  полюса  до  екватора  був  виведений  в  1743  р.
                            А.К.Клеро (1713-1765). Т.Кавендиш (1731-1810) в 1798 р. ви-
                            значив гравітаційну сталу, масу Землі та її середню густину.
                                  Теорія  гравітаційного  поля  Землі  бере  свій  початок  з
                            1687 р. Великий внесок в розвиток геофізики зробили класичні
                            праці А.М.Лежандра (1752-1833), П.С.Лапласа (1749-1827), які
                            створили вчення про гравітаційний потенціал. Перші приклади,
                            що забезпечили вимірювання прискорення вільного падіння з
                                                       -6
                            абсолютною  точністю  10 ,  були  проведені  на  основі  праць
                            Ф.В.Бесселя (1784-1846).
                                  Людині вже більше 3500 років відомі прояви глибинного
                            тепла Землі. В IV ст. н.е. на місці давньої водолікувальні вини-
                            кло місто Тбілісі (“тбілісі” з груз. “теплий”). Винахід у 1597 р.
                            термометра дав змогу застосувати його в термометрії. Вперше
                            його використали у XVII ст. для виміру температури повітря в
                            руднику в Угорщині. Потім такі дослідження почали проводи-
                            тись в Росії, Франції, Голандії, Мексиці, Перу та інших країнах.
                            С.П.Крашенінніков (1711-1755) у 30-40-х роках XVIII ст. про-
                            водив температурні дослідження гарячих джерел на Камчатці.
                            Є.Лаксман (1737-1796) у 1766 р. виконав температурні вимірю-
                            вання на джерелах в районі озера Байкал, а П.С.Паллас (1741-
                            1811)  у  1766  р.  на  нафтових  джерелах  Поволжя.  А.Еверт  у
                            1882 р. оцінив середню геотермічну ступінь в цілому для зем-
                            ної кори, яка дорівнює 33 м/С.
                                  Вперше  вивченням  електричного  поля  Землі  зайнявся
                            М.В.Ломоносов разом з Г.В.Рихманом. Вчені вивчали атмос-
                            ферну електрику. В цей же період цими ж проблемами почав
                            цікавитись в США В.Франклін (1706-1790). Зв’язок між елек-
                            трикою  і  магнетизмом  зауважив  і  вивчав  датський  фізик
                            Х.К.Ерстед (1777-1851). Ряд відкрить в цьому напрямку зро-


                                                           501
   11   12   13   14   15   16   17   18   19   20   21