Page 89 - 6093

РОЗДІЛ V ТУРИСТИЧНІ КОМПЛЕКСИ 89

5.5 Архітектурна організація мобільних споруд туризму

5.5.1 Збірно-розбірні туристичні засоби та їх класифікація
Розвиток туристичної галузі, мобільність населення, збільшення номенклатури
індивідуальних транспортних засобів (автомобілів, мотоциклів, катерів, човнів, яхт тощо),
технічний прогрес, соціальні та інші фактори сприяли появі й розвитку мобільних споруд
туризму.
Історія розвитку мобільних споруд сягає далекої давнини, коли основним житлом
кочових племен були будинки, що швидко збирались із підручних матеріалів – дерева, з
якого складався каркас, та покриття зі шкір тварин, очеретини, глини, розлогих гілок тощо.
Такі споруди стали прототипом збірно-розбірних конструкцій, які використовувались у
військовій справі як намети, у містах при влаштуванні пересувних видовищних споруд типу
шапіто, а у ХХ ст. набули популярності в туристичній галузі.
Основна конструктивна ідея таких споруд — індустріальний підхід, використання
модульних лінійних, площинних, шатрових чи об’ємних елементів, виготовлених заводським
способом. Для їх виробництва використовуються не тільки природні матеріали, але й
вторинна сировина (відходи паперового виробництва, скловолокно, поліуретани, фанера,
картон тощо). Від простих конструкцій наметів чи навісів такі споруди еволюціонували до
збірно-розбірних багатоквартирних житлових будинків, та все ж, перевага застосування їх
належить туристичній галузі. Найбільшої популярності збірно-розбірні туристичні засоби
набули в 70-х роках ХХ ст. На різноманітних виставках розвинених країн США та Європи було
представлено систему будинків “ДО” (зроби сам), швейцарський будинок “Рондо”,
каліфорнійський “Play House” (ігровий будинок), “фінський будинок” та інші. Сьогодення
збільшило вимоги до споруд такого типу, додавши екологічний фактор (екодизайн).
Основним досягненням застосування збірно-розбірних споруд для туристичних
потреб стало збереження резервних рекреаційних територій зі збільшенням місткості
відпочинкових закладів.
Можливість кочувати (подорожувати) із власним комфортом сприяла появі в 50-х
роках ХХ ст. пересувних будинків (вагонів, кабін) – трейлерів (від англ. trail – тягти),
прототипом яких були кибитки, вози. В туристичній інфраструктурі з’являються нові типи
рекреаційних об’єктів типу кемпінгів, туристичних таборів наметового типу, трейлерних
парків тощо, для обслуговування туристів, які подорожують трейлерами або іншими
транспортними засобами з наметами і не потребують основної послуги рекреаційної галузі т.
зв. “надання даху над головою”.
Кемпінг – літній табір для автотуристів, де забезпечується їх розміщення та
обслуговування в межах території, що охороняється; обладнується місцем для наметів,
трейлерним парком, автостоянками тощо. Відповідно, для водного туризму виникають
підприємства типу ботокемпінг і флотокемпінг. Основу літнього туристичного табору
складають збірно-розбірні мобільні споруди, які легко трансформуються. Такий тип споруд
використовують також для організації видовищних свят, фестивалів тощо. Розташовуються
вони у мальовничих місцях рекреаційної зони на пішохідних, велосипедних та водних
туристичних маршрутах, поблизу автомагістралей або на узбережжі водойм. Характерною
ознакою їх є швидке переміщення на іншу територію.
Перші кемпінги (від англ. “camp” – розташовуватися табором) як сезонні туристичні
установи з’явилися в 30-х роках ХХ ст. в США.
Наприкінці 80-х років того ж століття набувають популярності мобільні споруди
контейнерного типу, перевага яких – заводське виготовлення усього блоку із внутрішнім
оснащенням. Комбінаторні принципи блокування таких елементів дали можливість
створювати комфортні не тільки відпочинкові, але й тимчасові житлові, офісні споруди тощо.
Початком контейнеробудування став винахід німецькою компанією Rotel Tours
мобільного будинка-трансформера, який транспортується в компактному вигляді складених