Page 105 - 6093

РОЗДІЛ VІ ФУНКЦІОНАЛЬНО-РОЗПЛАНУВАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ РЕКРЕАЦІЙНИХ КОМПЛЕКСІВ 105

6.3 Зовнішні та внутрішні комунікації рекреаційних установ

Зовнішні комунікації забезпечують зв'язок між функціональними зонами та
створюють транспортно-пішохідну мережу рекреаційного закладу, яку формують:
 дороги та проїзди в межах рекреаційного об’єкту між будівлями та спорудами
(адміністративним корпусом, господарським, житловим, спорудами громадського
призначення тощо), а також забезпечують сполучення з автостоянкою;
 пішохідні доріжки, прогулянкові алеї з’єднують окремі споруди та зони спорту і
відпочинку;
 доріжки спеціального призначення – велосипедні, санні, лижні, лікувальні для дозованої
ходи (маршрути теренкуру) і т. ін.
Транспортно-пішохідна мережа передбачає схеми розпланування: тупикова,
транзитно-тупикова, транзитно-кільцева.
На території рекреаційного закладу передбачаються внутрішні проїзди з шириною
однієї смуги руху 3,5 м або двох смуг руху (для великих об’єктів) – 5,5 м (для мікроавтобусів).
При проектуванні, за вимогами протипожежної безпеки, до кожної споруди чи будівлі
необхідно передбачити під’їзд.
Спеціальна мережа доріжок для дозованої ходи складається з маршрутів теренкуру
(теренкур – метод лікування та оздоровлення дозованою ходою): легких – завдовжки до
500 м, середніх – до 1500 м, важких – до 3000 м. Маршрути теренкуру можуть
розташовуватися за межами рекреаційного закладу в зеленій зоні, прокладаються з
урахуванням рельєфу місцевості та мають зупинки через 150-200 м, які обладнуються
лавками, питними фонтанчиками, дороговказами.
Ширина алей і прогулянкових доріжок приймається в межах 1,5-5 м. Мережа
пішохідних алей та доріжок формується за принципами ландшафтної організації.
У рекреаційних установах будь-якого типу необхідно передбачити:
 три в’їзди – головний (для рекреантів), службовий (для обслуговувального персоналу) та
господарський (для обслуговувальної техніки);
 три види паркувальних майданчиків та автостоянок: тимчасовий для рекреантів та
місцевих жителів або гостей, службовий для адмінперсоналу, вантажно-
розвантажувальний майданчик для господарських автомобілів та постійну автостоянку.
Максимально наближено до головного входу розміщують індивідуальні стоянки для
інвалідів та спеціальні пристрої (пандуси, підйомники), що забезпечують доступність для
маломобільних груп населення до громадських зон закладу.
Головний вхід на територію рекреаційного об’єкту вирішується як один із важливих
його композиційних вузлів, який приймає на себе першочергову увагу відвідувачів. Окрім
естетичного упорядкування зони головного входу передбачаються відкриті майданчики для
тимчасового паркування (не менше ніж на п’ять автомобілів).
Внутрішні комунікації забезпечують зв'язок між функціональними групами
приміщень та окремими приміщеннями всередині будівлі чи споруди.
За способом пересування внутрішні комунікації класифікуються на:
 вертикальні – забезпечують зв'язок між поверхами, до них належать: ліфти, сходові
клітки та пандуси;
 горизонтальні – забезпечують зв'язок між приміщеннями на поверсі, до них належать:
коридори, холи, вестибюлі, транзитні зимові сади, галереї тощо.
Наприклад, у житловому корпусі зв’язок між номерами забезпечується
горизонтальними комунікаціями через коридори, холи, вестибюлі; зв’язок адміністративних,
житлових та інших функціональних груп приміщень (харчування, відпочинку, занять спортом
і т. п.) здійснюється за допомогою як горизонтальних, так і вертикальних комунікацій (ліфти,
парадні сходи, вестибюль, транзитні зимові сади, етногалереї, зелений партер тощо).