Page 98 - 6
P. 98

12 км) при контакті з алюмосилікатними гірськими породами
                            в  післямагматичний  період.  Марганцеві  скарни  складені
                            переважно  марганцевими  силікатами.  Силікати  мають
                            метасоматичну      зональність.    Всі    вони    виникають     і
                            розростаються одночасно, утворюючи в сукупності так звану
                            скарнову колону.
                                  Скарни  складають  переважно  контактові  лінзоподібні  і
                            пластоподібні  тіла,  рідше  трубоподібні  і  жильні  тіла  в
                            карбонатних та алюмосилікатних гірських породах. Товщини
                            скарнових тіл переважно декілька метрів, однак можуть бути
                            сумарно збільшеними у випадку перемежованості силікатного
                            і карбонатного матеріалу.
                                  Із скарнами і скарноподібними породами часто пов’язані
                            великі  родовища  руд  Fe,  Cu,  Pb,  Zn,  W,  Mo  та  ін.,  а  також
                            флогопіту, боратів та інших неметалевих гірських порід. Руди
                            переважно  концентруються  в  одній  із  зон  скарнової  колони,
                            найбільш сприятливої за складом для їх відкладання.

                               3.2 Метаморфічні породи регіонального метаморфізму

                                  Гірські     породи       регіонального      метаморфізму
                            представлені трьома групами:
                                  а) група гірських порід прогресивного метаморфізму;
                                  б) група гірських порід регресивного метаморфізму;
                                  в) група гірських порід ультраметаморфізму.
                                  Метаморфічні        гірські    породи      прогресивного
                            метаморфізму. Формування цих гірських порід проходить на
                            значних  глибинах  при  високих  температурах  (700-800С)  і
                            тисках  (до  1000  МПа).  Найбільш  поширеними  серед  них  є
                            гнейси    різного    складу,    високотемпературні      гранітові
                            амфіболи та еклогіти.
                                  Гнейси – метаморфічні гірські породи, які складаються
                            із  кварцу,  калієвого  польового  шпату,  плагіоклазу  і
                            темноколірних  мінералів.  За  характером  вихідних  порід
                            виділяють парагнейси та ортогнейси. Перші утворюються в
                            процесі  глибокого  метаморфізму  осадових  гірських  порід,  а
                            другі – магматичних гірських порід. За мінеральним складом
                            виділяють  плагіоклази,  біотитотові,  мусковітові,  двослюдяні,
                            амфіболові,  піроксенові  та  інші  гнейси.  Особливий  вид  –
                            лужні  гнейси,  які  містять  темноколірні  лужні  піроксени  та
                            амфіболи.
                                  За  структурними  і  текстурними  ознаками  розрізняють
                            деревоподібні,  очкові,  стрічкові,  листуваті  та  інші  гнейси.
                            Найбільш  типові  гнейси  для  давніх  докембрійських
   93   94   95   96   97   98   99   100   101   102   103