Page 27 - 6
P. 27

мінералу в процентах.
                                  В  польових  умовах  визначення  типу  прозорості
                            рекомендується  проводити  згідно  шкали  прозорості,  в  яку
                            входять:  прозорий  гірський  кришталь, півпрозорий  сфалерит
                            (клейофан)  і  непрозорий  пірит.  Однак  при  визначенні
                            прозорості  рекомендується  проводити  в  тонких  уламках  або
                            пластинах  за  допомогою  бінокулярного  мікроскопу  в
                            проходячому світлі.

                                                    2.7 Забарвлення

                                  Забарвлення  –  характер  взаємодії  електромагнітного
                            випромінювання  видимого  діапазону  світлових  хвиль  з
                            електронами атомів, іонів або молекул, які входять до складу
                            кристалічної  структури  мінералів.  Встановлено,  що  видимий
                            спектр  електромагнітних  хвиль  коливається  в  межах  3800  –
                            7600А.  Їх  довжини  викликають  сім  типів  забарвлення  :
                            фіолетове, синє, блакитне. Зелене, жовте, оранжеве  і червоне.
                            Крім  хімічного  складу  мінералу,  на  його  забарвлення  часто
                            впливають  механічні  домішки,  дефекти  в  кристалічних
                            структурах,  мікротріщини  та  ряд  інших  факторів.  Ряд
                            мінералів  змінюють  своє  забарвлення  в  залежності  від
                            кристалографічних напрямків.
                                  Згідно  сучасної  класифікації,  виділяють  три  групи
                            забарвлення      –     ідіохроматичне,      алохроматичне       і
                            псевдохроматичне.
                                  Ідіохроматичне  (власне)  забарвлення  обумовлене
                            певними  особливостями  хімічних  елементів,  які  входять  до
                            його  складу  (структуротворні,  ізоморфні  домішки  –
                            хромофори),  характером  електронної,  так  званої  зонної
                            структури мінералів різних дефектів. За здатністю оптичного
                            поглинання,  виділяють  наступні  підтипи  ідіохроматичного
                            забарвлення:
                                  а  –  металовидне  забарвлення  з  максимумом  відбиття
                            світлових променів. Це мінерали з металічним і ковалентним
                            типами  зв’язку  як  наслідок  міжзонних  переходів  електронів
                            (пірит,  золото)  або  фундаментальної  смуги  поглинання
                            (кіновар, ауріпігмент, куприт);
                                  б – забарвлення, обумовлене електронними переходами
                            між  різними  іонами,  а  також  між  різновалентними  іонами
                                                                                          3+
                                                                                    2-
                            металів  –  це  мінерали  трьохвалентного  заліза  (О   Fe ),
                                                                                           3+
                            мінерали  які  вміщують  різновалентні  іони  Fe      2+   і  Fe
                            (аквамарин, вівіаніт);
                                  в  – забарвлення пов’язане з іонами перехідних металів
                            Fe, Co, Ni, Cu, Mn, Cr, Ti, V (ізумруд, рубін, рубеліт, малахіт,
   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32