Page 146 - 6
P. 146

нахилений схил рельєфу, то нахил пласта завжди менший, ніж
                            нахил поверхні схилу, а тому граничні лінії пластів на карті
                            будуть вигнуті в сторону, протилежну згинам горизонталей на
                            топографічних  картах.  Якщо  ж  падіння  пластів  протилежне
                            напряму нахилу поверхні рельєфу, то ізогіпси границь виходу
                            пласта  на  карті  будуть  спрямовані  в  ту  ж  сторону,  що  й
                            ізогіпси на топографічній карті.
                                  При вертикальному заляганні пластів форма виходів їх
                            на  денну  поверхню  зобразиться  у  вигляді  прямих  ліній,  які
                            простягаються  вздовж  пласта.  Ширина  виходу  вертикально
                            залягаючого пласта на карті відповідає його дійсній товщині в
                            масштабі геологічної карти.
                                  При     моноклінальному         заляганні      пластів    і
                            нерозчленованому  рельєфі  пласти  проектуються  на  карті  у
                            вигляді смуг, які змінюють одна одну по їх падінню від більш
                            давніх до більш молодих.
                                  Складки на геологічній карті в умовах горизонтального
                            рельєфу  мають  вигляд  замкнутих  концентричних  смуг,  які
                            відповідають  виходам  пластів  різного  віку.  Різниця  між
                            антиклінальними і синклінальними складками полягає в тому,
                            що в перших у ядрі залягають більш давні гірські породи, а в
                            других, навпаки, ядро  складене більш молодими породами з
                            породами периферійної її частини.
                                  Геологічні    межі     між    породами      різного    віку
                            зображуються  чорними  лініями.  При  цьому  достовірні  межі
                            наносяться суцільною лінією, а передбачувані – пунктирними.
                            Ті  ж  межі,  але  розкриті  під  вищележачими  породами,
                            позначаються  відповідно  переривистими  лініями  з  одною  і
                            двома крапками.
                                  Розривні  порушення  діляться  на  головні  і  другорядні,
                            серед яких в свою чергу виділяють достовірні, передбачувані
                            та скриті під вищележачими породами. Всі вони показуються
                            потовщеними чорними лініями.
                                  При  горизонтальному  заляганні  пластів  розривні
                            дислокації  типу  скиду  або  вскиду  встановлюють  на
                            геологічній  карті  за  віковим  співвідношенням  порід,  які
                            залягають  вздовж  лінії  порушення.  В  припіднятому  крилі
                            переважно  залягають  більш  давні  гірські  породи,  а  в
                            опущеному  –  гірські  породи  більш  молодого  віку.  При
                            похилому  заляганні  пластів  наявність  скиду  встановлюється
                            за  зміщенням  виходів  пластів  вздовж  лінії  розриву,
                            повторенню  виходів  пластів  або  зміни  їх  простягання  на
                            геологічній карті.
                                  Горсти і грабени на геологічній карті розпізнаються за
   141   142   143   144   145   146   147   148   149   150   151