Page 131 - 6
P. 131

Архей AR
                                   1500-2000

                                  Фанерозойський  етап    охоплює  570  млн.  років.
                            Базуючись  на  еволюції  органічного  світу,  характері
                            протікання геологічних процесів і формування рельєфу земної
                            поверхні,  його  поділяють  на  палеозойську,  мезозойську  і
                            кайнозойську  ери.  Кожна  з  них поділяється  на  більш  дрібні
                            етапи  –  періоди,  які  виділено  на           основі   аналізу
                            палеонтологічних даних.
                                  Протягом  геологічної  історії  розвитку  Землі  періоди
                            відносного     спокою     тектонічного    розвитку     літосфери
                            неодноразово  змінювались  епохами  активного  вулканізму  і
                            гороутворення.  Найбільш  помітними  і  добре  вираженими  в
                            рельєфі    були     байкальська,    каледонська,     герцинська,
                            мезозойська та альпійська фази складчастості.
                                  Всі  епохи  складчастості  являють  собою  закінчені
                            тектонічні  цикли.  На  початку  кожної  епохи  проходило
                            опускання  значних  територій  і  наступ  моря  на  сушу.  В
                            морських  умовах  накопичувались  товщі  осадових  гірських
                            порід. Потім проходили висхідні тектонічні рухи, які призвели
                            до  відступу  моря.  Закінчувався  тектонічний  цикл  зім’яттям
                            порід  у  складки  і  гороутворенням.  Тектонічні  рухи
                            супроводжувались  розривами  і  розломами  літосфери,
                            інтрузивним  та  ефузивним  вулканізмом,  який  досягає
                            найбільшої  інтенсивності  в  період  гороутворення  в
                            геосинкліналях.  Після  кожної  такої  епохи  площа  платформ
                            збільшувалась внаслідок приєднання до них геосинклінальних
                            областей,  які  в  результаті  тектонічного  розвитку  набули
                            жорсткості, властивої континентальним платформам.
                                  Періоди переважно об’єднують відклади, що утворилися
                            в певний період часу і відрізняються переважно сімействами
                            та  групами  органічних  форм.  Назви  періодів  (систем)
                            здебільшого  пов’язані  з  назвами  тих  місцевостей,  де
                            відповідні відклади були вперше встановлені та описані, або
                            складом  домінуючих  порід.  Так,  наприклад,  девонську
                            систему  названо  на  честь  графства  Девоншир  в  Англії,
                            пермську  –  за  назвою  Пермської  області  Російської
                            Федерації,    кам’яновугільну  –  за  широким  поширенням  в  її
                            відкладах  кам’яного  вугілля,  крейдову  –  за  наявністю  в  ній
                            значних відкладів звичайної крейди.
                                  Підрозділи стратиграфічної шкали переважно мають ті ж
                            назви,  що  й  підрозділи  геохронологічної  шкали.  Та,
                            палеозойській  ері  відповідає  палеозойська  група  порід,  а
                            протягом  юрського  періоду  утворилася  юрська  система
   126   127   128   129   130   131   132   133   134   135   136