Page 56 - 58

органом є корінь і пагін; у нижчих – тіло (талом, або слань), не
почленоване на органи, а представлене однією клітиною
(одноклітинні водорості, нижчі гриби), нитками із одного ряду клітин
(нитчасті водорості, міцелій грибів) або колоніями у формі

пластинок, куль тощо.
Корінь – вегетативний орган з необмеженим ростом, який
забезпечує закріплення рослин у субстраті, поглинання і транспорт

води та розчинених у ній мінеральних речовин та продуктів
життєдіяльності грунтових мікроорганізмів і коренів інших рослин,
первинний синтез органічних речовин, виділення в грунт продуктів
обміну речовин і вегетативне розмноження.

За формою розрізняють два типи кореневих систем: стрижневу і
мичкувату. Стрижнева має добре виражений головний корінь, що
займає в грунті вертикальне положення, від якого відходять бічні

корені і розташовуються в грунті радіально. Вона зустрічається у
більшої частини дводольних рослин.
У мичкуватої системи всі корені майже однакові за розмірами, за

походженням це додаткові корені, які пучком ростуть від стебла.
Анатомічна будова кореня. Корінь, як і інші органи рослини,
має клітинну будову.

На поздовжньому розрізі головні, додаткові і бічні корені мають
подібну будову і в них можна виділити такі зони: зона росту з
кореневим чохликом, зона розтягування і початку диференціації
клітин, всмоктувальна і провідна зони. Зона росту займає верхівку

кореня довжиною 2-3 мм. Це зона клітин, які активно діляться,
меристема кореня. Всі тканини кореня виникають з твірної тканини.
Зона росту вкрита кореневим чохликом, який захищає верхівку

кореня від пошкоджень і просування кореня в грунті.
У зоні розтягування клітини ростуть, збільшуються в довжину і
стають циліндричними. У них з'являються великі вакуолі. Сукупний
ріст клітин цієї зони створює силу, завдяки якій корінь заглиблюється

у грунт. Ця зона також невелика і займає кілька міліметрів. У верхній
її частині клітини починають спеціалізуватись, перетворюючись
повністю в зоні всмоктування в судини, трахеїди і інші види клітин

кореня. Всмоктувальна зона характеризується наявністю кореневих
волосків – видовжених виростів зовнішніх клітин кореня. Завдяки
великій кількості волосків у рослин всмоктувальна поверхня

збільшується в десятки разів.

54